— Недде, ти бовдур, — почула я в шоломі голос Артуро. — Нащо ти це зробив?
— Хотів перевірити, що буде, — відповів Недд.
— Хотів він... Недде, це ж ясно як день, що буде саме так. Ти просто вбив нас обох!
— І хай краще це станеться тут, ніж у справжній битві.
— Не краще. Тепер ми не виграємо.
— Я й так пропускаю десерт, — сказав Недд. — Від солодкого гладшають, друзяко.
Слухаючи, як вони прирікаються по радіо, я помітила, що ФМ навіть не спробувала подолати складніші кільця, зосередившись тільки на легких. Я зціпила зуби й сконцентрувалася на грі, бо мусила виграти в Йорґена. Це було справою честі.
Друге коло він закінчив знову з чотирма очками, пройшовши третє кільце, але пропустивши останнє, найважче. Це дало йому вісім очок, коли ж у мене було лише сім. ФМ і далі продовжувала діяти обережно, тому набрала шість. За Ранню я не знала, але бачила, що вона спробувала пройти останнє кільце, але схибила, тож я, імовірно, випереджала її.
Учотирьох ми зайшли на останнє коло. І знову Принда не поспішав, пропустивши всіх перед себе. Як собі хочеш, подумала я, додаючи прискорення і прошмигуючи в перше кільце. Для перемоги їх треба було пролетіти всі. Я помітила, що цього разу ФМ навіть не спробувала пройти перше, обережно промайнувши понад ним.
— ФМ, що ти витворяєш? — запитав у неї Кобб.
— Сер, мені здається, ці клоуни повбивають себе, тому я думаю, що зможу перемогти, не набравши й жодного очка.
Ні, подумала я, долаючи друге кільце. Він казав, що очки заморожуються тільки, якщо розбиваєшся. Тому, хай як не пильнувала б, вона нізащо не виграє. Кобб чітко пояснив правила.
На підльоті до третього кільця я відчула, як упріли мої долоні. Обережно... Тепер уперед! Випустила гарпун, поціливши точно в уламок, але неправильно натиснула на штурвал, через що обкрутилася навколо брили, але не втрапила в кільце.
Скрипнувши зубами, я деактивувала трос і вийшла з віражу, не врізавшись, однак, ні у що. За мною подолати кільце спробувала Рання. Їй це майже вдалося, але в останню мить вона розбилася. Принда досі чекав на старті, рахуючи, скільки кілець треба здолати йому для перемоги.
Розумно. Знову.
Трясця, як же я його ненавиділа.
Я настільки відволіклася, що пропустила четверте кільце — одне з найлегших. Відчуваючи, як від люті в мене холоне обличчя, я загарпунила великий квадратний уламок, пірнула вниз і пролетіла крізь п’яте кільце, котре, наскільки я пам’ятала, до мене не здолав ніхто.
Це принесло мені десять очок, тоді як у Принди залишалося вісім. Він легко нажене розрив. Коли хлопець нарешті зрушив з місця, мій гнів нестримно заклекотів. За кого він себе мав, сидячи там, немовби якийсь король з давніх легенд, і спостерігаючи, як метушиться його чернь? Скільки пихи... І здорового глузду не поспішати. Проявивши більше кмітливості, ніж я, він здобув велику перевагу, і тепер на нього чекала перемога.
Окрім хіба що...
Мені сяйнула скажена думка. Я крутнулася, натиснула на прискорення і на швидкості маґ-5 понеслася до старту. Вгорі Принда без зайвого поспіху, на мінімальній швидкості, пройшов перше кільце.
— Агов, Дзиґо, ти що робиш? — спитав у мене Недд.
Не слухаючи його, я спрямувала свій винищувач вгору поміж уламків. Попереду мене Принда наближався до другого кільця — легкого, яке гарантовано принесе йому десять очок.
Вперед, подумала я, не скидаючи прискорення і розганяючи корабель до небезпечної швидкості, на якій — в реальному житті — я вже знепритомніла б.
— Дзиґо? — запитався Бім.
Я усміхнулася і врізалася прямісінько у Принду, нищачи обидва наші кораблі. Ми вибухнули яскравою вогненною кулею. Після того знову з’явилися на краю поля бою.
— Що це в біса було? — запитав Принда. — Про що ти тільки думала?
— Про перемогу, — відказала я, задоволено підкидаючись на спинку крісла. — Бо такий шлях воїна, Приндо.
— Дзиґо, ми в одній команді! — крикнув він. — Ти — мала, самозакохана, слизька гівнюч...
— Йорґене, досить, — урвав його Кобб.
Принда замовк, але цього разу без свого підлабузницького «Так, сер!».
Голограми вимкнулися, і Кобб підійшов до мене:
— Ти мертва.
— Але я виграла, — заперечила я.
— У справжньому бою така тактика безглузда, — відрізав Кобб. — Мертвою ти не заробиш очок.
Я стенула плечима:
— Але, Кобб, ви чітко пояснили правила. Тепер у мене залишається десять очок, а у Принди — дев’ять. Не моя вина, що він вирішив не пробувати здобути останні кілька балів.