— ...ЩЕНО ПРОЦЕС АВАРІЙНОГО ЗАВАНТАЖЕННЯ, — пролунав у кабіні чоловічий голос.
Розмовляв він із чудернацьким, старомодним акцентом. Такий я чула в записах промов із давніх часів, ще до заснування «Альти».
— ВИЯВЛЕНО СЕРЙОЗНІ ПОШКОДЖЕННЯ КОРПУСУ І БАЗИ ДАНИХ.
Це що, запис? Я підлізла ближче до кабіни.
— Вітаю! — звернувся до мене голос, уже менш... механічний. — З огляду на ваш зовнішній вигляд та поведінку я роблю висновок, що ви — місцева мешканка. Прошу представитися — назвати свою національність та імена пращурів — для пошуку вас у базі даних.
— Я... — Почухала я макітру. — Що, в ім’я зірок?..
— Ага, — промовив голос. — Чудово. Мінімальні лінгвістичні відмінності від стандартної земної англійської. Даруйте повільність моєї обробки даних, яка сильно не дотягує до нормальних показників, але дозвольте уточнити: ви — людина? Коли так, то не підкажете, де я?
Але ті слова пройшли повз мене. Я сиділа на крилі біля кабіни, намагаючись збагнути, що відбувається.
Бо зі мною розмовляв мій корабель.
17
— Я — роботизована корабельна інтеграція, номер збірки: МБ-1021, — промовив зореліт.
Він не просто балакав, а патякав без упину.
— Однак людям більше до вподоби «імена», а не номери збірок, тому мене назвали М-Бот. Я — розвідувально-рятувальний корабель великої дальності польоту, створений для операцій під прикриттям і автономних місій на об’єктах глибокого космосу. А ще...
Робот затнувся.
— А ще, що? — запитала я, сідаючи в кабіну, щоб розібратися, що це за штукенція.
— А ще мій банк даних пошкоджено, — сказав М-Бот. — Я не маю доступу до всієї інформації — не можу навіть знайти параметрів місії. Єдиний запис, який я маю — це останній наказ господаря: «М-Боте, сховайся десь і проаналізуй дані. Уникай бою і чекай на мене».
— Твій господар — це пілот, який літав на тобі, так? — запитала я.
— Так точно. Командор Спірс.
Робот вивів на екран сканера розмите зображення. Командор Спірс був гладко поголеним, моложавим, смаглявим чоловіком у накрохмаленій уніформі, незнайомого мені крою.
— Ніколи про нього не чула, а я знаю всіх відомих пілотів — навіть тих, що служили аж ген на флоті Ба. А як було з креллами у ваші часи? Вони вже напали на галактику?
— Я не пригадую такої групи і не можу знайти слова «крелл» у банку пам’яті. — М-Бот замовк. — Аналіз розкладу ізотопів у ядрі пам’яті вказує на те, що від моменту моєї деактивації минуло... сто сімдесят два роки.
— Ого, — вихопилось у мене. — Флот нескорених розбився на Детриті тільки вісімдесят років тому, а війна з креллами почалася задовго до того.
Ба розповідала, що коли вона народилася, вже тоді війна тривала досить давно.
— З огляду на тривалість циклу людського життя, — сказав М-Бот, — я припускаю, що мій пілот уже мертвий. Сумно.
— Сумно? — перепитала я, намагаючись осягнути почуте. — У тебе є емоції?
— Я запрограмований на саморозвиток і незалежне підсилення шлюзів пам’яті задля симуляції органічних емоцій. Це дозволяє мені ефективніше взаємодіяти з людьми, але я — неживий об’єкт. Алгоритм емоційного дистресу має на меті викликати в мене сум за господарем, але записи його зовнішності — і нашої спільної історії — пошкоджено. Внаслідок цього я не пам’ятаю нічого, крім його імені й останньої відданої мені команди.
— «Сховайся десь і проаналізуй дані. Уникай бою», — повторила я.
— Окрім базових алгоритмів симуляції особистості та дрібниць, типу мовленнєвого блоку, єдиний уцілілий сегмент мого банку пам’яті — відкрита база даних, призначена для збору інформації про фунгоїдні форми життя на цій планеті. І я залюбки її заповнив би.
— Якого, якого життя?
— Грибів. У вас є гриби, які я міг би категоризувати?
— Тобто, ти, надпередовий розвідувальний винищувач із віртуальною особистістю, хочеш грибів?
— Так, коли ваша ласка, — відповів М-Бот. — Гадаю, під аналізом даних він мав на увазі каталогізацію.
— А я так не думаю, — сказала я. — Схоже, він хотів, щоби ти збирав розвіддані. — Я висунулася з кабіни, оглядаючи його крила. — У тебе на обох крилах великі променеві гармати, а знизу корпусу — світловий гарпун. Так само озброєні наші винищувачі. Ти — військовий зореліт.
— Звичайно, ні, — заперечив М-Бот. — Я тут, щоб категоризувати гриби. Чи ви не чули останнього наказу, відданого мені? Я не призначений для бою.