Я наморщилася і глянула на Ріка, намагаючись зрозуміти цю маячню.
— Це значить, що ви дивні, — додав М-Бот.
— А... — вихопилось у мене.
— Але не переживайте. Ви мені все одно подобаєтеся.
— Ти казав, це популярна теорія, — мовив Рік.
— Для мене, — сказав М-Бот.
— А ще ти говорив, що про неї багато написано, — додав хлопець.
— Мною, — зізнався М-Бот. — Наприклад, сьогодні я написав сім тисяч сторінок. Завважте швидкість роботи моїх процесорів. Щоправда, більшість із написаного — це фраза «люди дивні», повторена 3 756 932 разів.
— Але ж ти проводив діагностику! — гукнув Рік.
— Ріку, вона зайняла тридцять секунд, — відповів М-Бот. — Треба ж було зайнятися чимось, щось згаяти час.
Рік зітхнув і опустив на підставку біля себе ще одну гайку.
— Ти розумієш, що ця штука божевільна? — спитав він у мене.
— Я не проти, аби тільки літала. Ти ж можеш зробити так, щоб він полетів, правда?
— Я не божевільний, — втрутився М-Бот.
— Коли змінимо проводину, — сказав Рік, ігноруючи робота, — я попрошу тебе перевірити впускні клапани, маневрові двигуни та з’єднання, а сам огляну атмосферний ківш. Після того розберемо і оглянемо гравітаційні конденсатори. Як усе там справне, це значить, що начинка в доброму стані й можна переходити до крила. На стажуванні я скоро проходитиму проєктування і конструкцію, тож думаю, вдасться роздобути трохи запчастин. А тебе попрошу вирівняти крило. Отже, у нас буде все, крім головного.
— Двигунів, — сказала я.
Конструкція М-Бота була розрахована на три двигуни: один великий і два менші.
— Гадаю, він зможе літати й з одним центральним. Проте не думаю, що зможу роздобути таку велику деталь. Значить, якщо хочемо підняти цю штуковину в повітря, треба знайти заміну. Нам підійде двигун зі стандартного сонівського винищувача — від А-17 до А-32. Доведеться хіба трошки переробити, щоб помістився.
Я зітхнула й вибралася з-під корабля попити води. Новий двигун. Таку річ на звалищі не знайдеш і не знімеш з автівки, бо це — висококласна військова технологія. Тут хіба що доведеться викрадати винищувач. А то вже не дрібна крадіжка, а справжня державна зрада.
Ні, подумала я. Полагодити М-Бота — класна мрія, але на таке я не готова.
Зітхнувши, я відпила із фляги й подивилася на годинник. 06:05. Виліз і потягнувся за флягою Рік. Свиснувши Слимачці, яка бездоганно перекривила мене, я сказала хлопцеві:
— Мені час іти. Треба ще встигнути заскочити у вбиральню помитися перед заняттями.
— Звісно, — відказав Рік, постукуючи ключем по крилу корабля. — Тільки я не розумію, нащо ти користуєшся душем там, коли маєш власний у кораблі.
— У нього є душова кабіна? — приголомшено перепитала я.
— В кабіні є окремий відсік з повним набором зручностей для догляду за гігієною, включно з блоком утилізації відходів. Вчора я зарядив туди мила і налагодив систему. Управляти ним можна з панелі на лівій стінці в задній частині кабіни. Скло купола затемняється, щоб створити відчуття приватності. Це, звичайно, коли не враховувати, що ця штука може сміятиметься з тебе голої.
— Чого мені сміятися з неї? — мовив М-Бот. — Немає нічого смішного в недоліках людських тіл, які погано пахнуть через недосконалу систему генерації біологічної енергії.
Я мовчки всміхнулася. Мені вже давно набридло ходити в душ на базі й постійно переживати, щоб адміралка Залізнобока не скористалася цим, як приводом викинути мене з академії.
— Це логічно, що у твоїй будові передбачено душову кабіну, — сказала я М-Боту, залазячи в кабіну. — Ти ж сам казав, що ти — розвідувально-дослідницький корабель, призначений для польотів на далекі відстані.
— Оснащений для проведення місій у глибокому космосі.
— З чотирма гарматами, просунутими атмосферними ковшами і надпотужними двигунами, — докинув знизу Рік. — Дзиґо, він — винищувач. Щоправда, на далекі відстані, як він і сказав.
— То ти можеш підтримувати життєдіяльність пілота тривалий час, — мовила я, закриваючи купол. — Ти виконував міжзоряні польоти?
— Цитонічний гіперприскорювач неактивний, — нагадав М-Бот.
— Але як ти це робив? І що таке той цитонічний гіперприскорювач? Та й що ти взагалі розвідував?
Корабель поринув у незвичну для себе мовчанку. Як і казав Рік, скло в кабіні затемнилося, щойно я клацнула перемикач на потрібній панелі.
— Жодних записів про те не збереглося, — промовив М-Бот тихо. — Якби я був здатний відчувати страх, то... мені стало б страшно. Я не автопілот і, коли не зважати на деякі украй повільні маневри, літати сам не можу — це заборонено. Тому, по суті, я — банк знань. Що-що, а це я можу.