— Це... Ха, — усміхнулася я. — Прикольно.
— Дякую.
У навушниках почулося тріскотіння, і в ефір увірвався противний голос Принди:
— Скритна, Дзиґо, ви дивитеся політ Веремії? Вам є чого в неї повчитися.
— Я все бачу, — відрізала я.
— Добре. Бо з того, що бачу я, ви тільки базікаєте і зубоскалите.
— Йорґене, — сказала Кіммалін, — хочу, щоб ти знав, наскільки високо я ціную тебе як командира. Нехай усе, на що ти заслужив, воздасться тобі сторицею.
— Дякую, Скритна. Продовжуйте дивитися. Кінець зв’язку.
Дочекавшись, коли погасне лампочка, яка означала, що він ще на лінії, я вибухнула реготом.
— Нічого шикарнішого я ще в житті не чула.
— Ти хоч і славишся своєю схильністю до перебільшень, але твій комплімент я приймаю, — відповіла Кіммалін, а тоді почала новий заліт, отримавши наказ від Кобба, бо той хотів, щоб вона краще повправлялася з прискоренням.
— Вона ніби з іншого світу, — прошепотіла я до себе. — Начебто й занадто ідеальна для нас, та водночас чимось гірша...
— Дуже суперечливе, типово людське твердження, — почувся в моєму шоломі голос М-Бота.
— Так, — погодилась я, а тоді зненацька виструнчилась: — М-Боте?
— Так?
— М-БОТЕ!
— Я взагалі-то не маю нічого проти того, щоб до мене розмовляли на підвищених тонах, бо емоції мої синтетичні, та чи не могли б ви...
— Як? — перепитала я, тоді пригнулася й тихенько прошепотіла: — Інші тебе чують?
— Я проник у вашу систему зв’язку і приєднався напряму до вашого шолома, — відповів він. — Ваш блок бездротового зв’язку дозволяє мені отримувати прямий доступ до вас.
— Мій що?
— У рюкзаку. Здається, ви поклали його біля крісла.
Він казав про особистий передавач, який видав мені Кобб.
— Як я вже зазначав, ваш народ послуговується дещо примітивними засобами зв’язку, — провадив М-Бот. — І це дуже дивно, бо решта ваших технологій — окрім хіба що відсутності висококласного штучного інтелекту — дуже нагадує мої власні. Ну і ще вам бракує цитонічних гіперприскорювачів. І передових технік категоризації грибів. Через це я вважаю вас відсталими у всіх важливих сферах.
— А я думала, ти не хочеш, щоб тебе викрили! — прошепотіла я йому. — Чому ти зв’язався зі мною?
— Спенсо, я розвідувальний корабель, здатний таємно зламувати системи зв’язку, — сказав він. — Але попереджаю: цьому вашому СОНу я не довіряю.
— І правильно робиш, — зізналася я. — Але хоча б мені ти віриш? Навіть попри те, що я тобі брехала.
— Ви нагадуєте мені когось, кого я не можу згадати.
— Це... суперечливе твердження, М-Боте.
— Ні. Як я вже казав, я на сто відсотків раціональна машина.
Я закотила очі.
— Це зветься логікою, — промовив він, а тоді, витримавши паузу, додав: — І я в ній мастак.
Попереду мене Кіммалін завершила свій заліт. Догнати крелла й активувати ІМІ їй так і не вдалося.
Зате вона здатна збити його з відстані, подумала я. Головне — щоб хтось деактивував його щит.
Кобб наполягав на важливості основ, і я вважала, що в цьому є сенс. От тільки це було не зовсім справедливо. Бо ми не використовували таланту Кіммалін на повну.
— Дзиґо, — гукнув мене Кобб. — Далі ти.
— Що буде далі? — спитався М-Бот. — Що ми робимо? Я не маю відеозв’язку, лише аудіо.
— Ми літаємо, — шепнула я, ввімкнула прискорювач і полетіла між віртуальних уламків, що не припиняли сипатися з неба.
Переді мною, виляючи між шматками брухту, виникла моя ціль. Я зосередилася і погналася за кораблем, маневруючи між брилами.
Ще трохи...
На панелі приладів заблимала лампочка. Це що, хвіст? Але як? Це ж вправа для одного. Напевно, Кобб вирішив ускладнити мені завдання.
Хай буде так.
Коли переслідувач почав стріляти, я закрутилася, увертаючись від променів. Маневр мене врятував, але моя ціль відірвалася. Не втечеш, подумала я, додаючи швидкості й, різко зрізавши кут, попрямувала за креллом. Мій переслідувач не припиняв стріляти.
Від влучання мій щит мало не вимкнувся, але я зосередилася на ворожому кораблі перед собою, котрий різко пірнув. Вимкнувши підйомне кільце, я запустила тяговий двигун і різко шугнула за ним. На панелі керування замиготіли лампочки, попереджаючи, що без підйомного кільця на мене чекає неминуча катастрофа.
— Не знаю, з ким ви воюєте, — сказав М-Бот, — але судячи зі звуку попередження, у вас усе погано.