Недд обрав один з уламків, проігнорувавши три інші. Кіммалін перемкнула гармату на режим дальньої стрільби і поцілила в усі три брили, без єдиного промаху позначивши їх по черзі.
— Скритна, годі випендрюватися, — сказав Кобб.
— Вибачте, сер.
Я нахмурилася і зв’язалася з Коббом по приватному каналу:
— Кобб, вам ніколи не здавалося, що ми робимо щось неправильно.
— Авжеж, ви робите все неправильно. Ви ж тільки вчитеся.
— Ні, — сказала я. — Я про те, що... Як би це пояснити? Скритна — першокласна снайперка. Хіба не можна використовувати її вміння якось інакше? У більшості вправ вона почувається невдахою, але хіба не можна поставити її десь оддалік, щоб вона нас прикривала?
— І як довго, по-твоєму, вона провисить на одному місці, перш ніж її накриє зграя креллів? Не забувай, як тільки вони розуміють, що якийсь один пілот становить для них небезпеку, то атакують його гуртом.
— Але цим, напевно, теж можна скористатися. Ви ж самі казали, що передбачивши подальші дії ворога, здобуваєш над ним перевагу, хіба ні?
Він зітхнув.
— Дзиґо, тактику залиш адміралам.
І на тому обірвав зв’язок. Тим часом Недд успішно поцілив у брилу.
— Добраніч, любий принце, — прошепотів М-Бот, коли уламок розбився об землю. — Або принцесо. Чи, найімовірніше, безстатевий, неживий шмат космічного брухту.
Я подивилася вгору, на нові уламки. Наступний заліт мала робити Веремія, а я — підстраховувати її. Вгорі летіли якісь шматки. Їх було кілька, і вони... збиралися до купи...
Це були не уламки, а крелли.
Я шугнула вгору, поклавши напружену руку на сферу керування. З-за поясу уламків виринуло кілька ворожих груп, на перехоплення яких полетіли наші винищувачі.
— Кадети, опуститися на двадцять тисяч футів, — наказав Кобб. — Ви будете резервом, регулярні пілоти повинні впоратися й без вас. Схоже, там лише тридцять ворожих кораблів.
Я сиділа, але не могла розслабитися, спостерігаючи, як у небі наді мною спалахують вибухи. Невдовзі уламки, які почали сипатися навколо нас, були не лише з поясу. Кобб наказав Веремії виконувати заліт. Отже, ми продовжимо тренування навіть попри бій, і це здалося мені непоганою ідеєю.
Веремія виконала блискучий маневр, завершивши його кількома точними пострілами.
— Кльово, — сказала я їй, коли вона повернулася в стрій, хоча відповіді, певна річ, не отримала.
— Тільки уламка шкода, — озвався М-Бот. — Вмів би я брехати, то сказав, що ми з ним були знайомі.
— А ти не міг би зайнятися чимось корисним?
— А це хіба не корисно?
— Як щодо креллів? — запитала я в нього. — Може... ну, не знаю... скажеш мені, скільки їх там?
— З такої відстані я маю доступ лише до загальних радарів, — відповів він. — Тому поки що бачу лише цятки, без жодних деталей.
— Тобі не видно деталей? — перепитала я. — У Кобба й адміралів є спеціальний проєктор, який відтворює голографічне поле бою за допомогою наших датчиків.
— Це смішно, — сказав М-Бот. — Я перехопив би відеосигнал, якби він був не короткохвильовий і відтворювався не з даних ехолокаторів на різних кораблях, що... О-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о!
Крутячись спіраллю, повз нас пролетів охоплений полум’ям корабель — один з наших. Артуро спробував підійти ближче і зачепити його гарпуном, щоб порятувати, але зореліт пролетів занадто далеко.
Пілот не катапультувався, до останнього намагаючись вирівняти корабель. Зібравшись із силами, я підняла голову до поля бою.
— О-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о! — вигукнув М-Бот.
— Що таке? — спитала я.
— Я перехопив відеосигнал, — сказав він. — Ви страшенно повільні. Ви завжди так літаєте? І як так можна воювати?
— Від вищої швидкості наші кораблі вийдуть з ладу або ж сила перевантаження розчавить пілотів.
— А, точно. Зовсім забув про коефіцієнт м’якості людських тіл. То це тому ви так не любите уламків? Спенсо, заздрити — недобре.
— Хіба я не просила тебе зробити щось корисне?
— Обчислюю траєкторії польоту ворожих кораблів, — відказав М-Бот. — Мені потрібно кілька хвилин на завершення симуляції й аналіз даних. — Раптом замовк. — Ого, а я й не знав, що вмію таке.
— Зараз моя черга? — спитав Артуро в загальний канал.
Я аж підскочила, бо постійно очікувала, що інші почують М-Бота, попри всі його запевнення, що вхідний сигнал він відправляє напряму в мій шоломофон, а вихідний перехоплює, щоб ніхто не чув, як я з ним розмовляю. Якимось чином усе це він проробляв моментально, тож решта команди не встигала почути, що я йому кажу.