Кораблі вибухають, пілоти гинуть. Джуді не могла дозволити собі співчуття, жаль до загиблих. Допоки пілотів у неї більше, ніж підйомних кілець — а так воно наразі й було, — саме люди продовжуватимуть бути тим ресурсом, заощаджувати на якому слід менше.
Врешті Джуді зняла гарнітуру.
— Добре ж вона літає, — зауважив Рікольфр.
— Чи не занадто добре? — спитала Джуді.
Рікольфр прогорнув кілька аркушів:
— Надійшли свіжі показники з датчиків у її шоломі. Під час тренувань вони були невиразні — ми не помітили майже жодних аномалій. Але цей бій за падучу верф, який ви дивитеся, він...
Він повернув планшет до неї, показуючи аркуш, густо списаний літерами і позначками.
— Рітелум її мозку просто спалахнув, коли вона опинилася поруч із креллами, — сказав Рікольфр. — Доктор Гальбет переконаний, що це і є доказ дефекту, однак Іґлом не така упевнена й посилається на відсутність інших доказів, крім цієї, єдиної, битви.
Гмикнувши, Джуді провела поглядом корабель боягузки, який, виписавши петлю, шугнув у самісінькі нетрі падучої станції.
— Гальбет радить виключити дівчину негайно, — провадив Рікольфр. — Однак докторка Тіор... Як неважко здогадатися, вона противиться.
Тіор, яка, на нещастя, була головою медичної служби «Альти», не вірила в існування дефекту. Навіть сама історія цього явища була суперечлива. Згадки про дефект тягнуться до часів самого «Нескореного» — до заколоту на борту флагмана, внаслідок якого флот розбився на Детриті.
Про той випадок знали небагато, ще менше — що спричинив усе дефект у деяких членів екіпажу. До кінця цього не розуміла навіть Джуді, проте родовід деяких найвпливовіших — і найзаслуженіших — сімей із нижніх підземель тягнувся від заколотників. Ті родини відмовлялися визнавати дефект і намагалися тримати розмови про нього в таємниці. Та це вони ще не бачили, що він робить з людьми.
А Джуді бачила. На власні очі.
— Хто цього разу підтримує Тіор? — спитала вона.
Рікольфр перегорнув кілька аркушів і показав їй пачку свіжих листів від видних партійних діячів. Першим лежав лист від Альґернона Вейта, одного з керівників Національної Асамблеї, чий син Йорґен навчався в одній групі з боягузкою. Хлопець кілька разів схвально відгукувався про дівчину, тож тепер почалися запитання. Чи не краще буде залишити її як символ покаяння справжньої нескореної — того, що кожен, попри походження, має шанс повернутися в суспільство і служити на благо держави?
«Зараза, — подумала Джуді, зупиняючи запис на моменті, коли боягузка запускала прискорення, рятуючись від катастрофи. — Скільки ще доказів потрібно тому Альґернону?»
— Маєте якісь накази, сер? — запитав Рікольфр.
— Скажіть доктору Гальбету написати спростування пояснення Тіор, а тоді спробуйте переконати докторку Іґлом надати переконливіші докази існування дефекту, особливо в цієї малої. Перекажіть їй, що як вона зможе зайняти чіткішу позицію, я сприйму це як особисту послугу.
— Як скажете, сер.
Рікольфр пішов, а Джуді додивилася запис бою, пригадуючи подібну битву багато років тому.
Тіор та інші скільки завгодно могли називати дефект вигадкою, твердячи, що пригода зі Стрільцем була випадковістю. Але ніхто з них не був там. Тому Джуді постарається, аби нічого подібного не повторилося знову. Чого б це їй не вартувало.
30
— Тож я переконана, що вона не може мене безпідставно вигнати, — сказала я, допомагаючи Ріку наносити ущільнювач на крило М-Бота.
— З усіх моїх знайомих ти найбільше любиш поспішати з висновками, — мовив Рік. — Якщо тебе не виключили цього разу, це ще не значить, що так не може статися в майбутньому.
— Вона мене не виключить, — запевнила його я.
— Не виключить, — перекривила мене Слимачка, сидячи на камені.
Рік добряче попрацював над зламаним крилом М-Бота. З моєю допомогою зняв погнуту обшивку і роздобув нову електроніку. А після того ще й переконав своє начальство дозволити йому попрацювати у виробничому цеху.
З новенькими запчастинами нам вдалося полагодити все крило. Далі цілий тиждень ми відривали старий ущільнювач, а сьогодні покривали новим увесь корпус. На третьому місяці навчання нам зрідка почали давати трохи часу на відпочинок, тож того дня заняття в нас тривали тільки половину дня.
Повернувшись раніше, я застала Ріка за роботою. Він накладав ущільнювач спеціальним розбризкувачем. Я стала позаду з приладом, схожим на великий ліхтар, синє світло з якого миттєво скріпляло речовину.
Робота ця була марудна, одноманітна, зате так ми залили кожнісіньку тріщину і вм’ятину в корпусі корабля. Покрив ущільнювач і всі шви на обшивці, завдяки чому фюзеляж знову став гладенький і блискучий. Для роботи обрали чорний матеріал — до ладу старому кольору М-Бота.