РОЗДІЛ 31
НЕ ЗА ПЛАНОМ
Коли зателефонував Хіло, Лань був у своєму кабінеті. То був дзвінок на окрему лінію, номер якої знав лише Хіло, а також він знав, що користуватися цією лінією можна тільки в нагальних випадках, що потребували максимально захищеного зв’язку.
— Я знайшов потрібні тобі докази, — без преамбул промовив Ріг. — Дожу підтримував постійний контакт з «горянами». І приймав від них платежі на таємні рахунки.
Ланя обійняла важкість у тілі.
— Ти певен?
— Певен.
Нехіть завадила Стовпу заговорити одразу.
— Тоді розберемося з цим сьогодні ввечері.
Він глянув на годинник. Робочий день майже скінчився, Дожу скоро вийде з контори на Корабельній вулиці. Відкладати немає сенсу — це лише сполохає зрадника, а ситуація стане ще болісніша для всіх сторін.
Вони з Хіло обговорили необхідні приготування, а тоді Лань поклав слухавку і тихо й понуро посидів кілька хвилин. Синоптик нещодавно повернувся з Їґутану, розвідавши про тамтешню діяльність «горян», зокрема подробиці того, як вони облаштували виробництво «сяйва» й ділові оборудки. Кулак та Палець, яких відправили з ним як охоронців, уважно за ним спостерігали й доповіли, що під час подорожі Синоптика не помітили ні в чому підозрілому.
Дурнем Дожу не був, він знав, що його позиції у клані похитнулися, а оскільки з кожним днем просвітлення Каула Сеня ставали все непередбачуванішими, складалося враження, що Синоптик вирішив залягти на дно й поводитись обережніше. Він навіть відважно проковтнув образу, яку завдав йому Лань, коли за його відсутності заморозив активність НАК, не порадившись із Дожу. І нехай Лань був готовий до такого дзвінка від Хіло, приємні зміни в поведінці Синоптика дозволили йому якийсь час думати, раптом він таки помилився в тому, що старший чоловік нині відданий іншій стороні.
Він викликав до свого кабінету Вуня. Коли той увійшов, Лань підвівся й привітався.
— Ти вже багато років був мені добрим другом, а останні три — хорошим Стовповим, — промовив Лань. — Від завтрашнього ранку ти будеш Синоптиком Безгірного клану.
Не можна було сказати, що це призначення геть шокувало Вуня, та його однаково переповнювала вдячність.
— Клан — кров моя, і Стовп — її володар, — сказав він, глибоко схиляючись на знак вітання. — Дякую за таку честь, Ланю-дзень. Я не підведу.
Лань обійняв його і сказав:
— За останні місяці я розширив сферу твоєї відповідальності, і ти добре впорався.
Правду кажучи, абсолютної певності в цьому своєму твердженні він не мав: Лань досі відчував, що Вунь не вповні відповідає калібру, якого потребує посада Синоптика, та він був достатньо здібним, і Лань не сумнівався в його відданості. І хай там як, а вибору тепер не було — цю роль має виконувати Вунь.
— Нікому про це не кажи, доки я тобі завтра не дозволю.
— Зрозумів, Ланю-дзень, — відказав Вунь із доречною серйозністю, яка доводила, що він цілковито свідомий: його підвищення — результат чужого падіння.
— Для клану настали важкі часи, тобі варто підготуватися, щоб швидко обійняти владу над конторою Синоптика. Сьогодні повертайся додому раніше й добре відпочинь, але давай спочатку вип’ємо.
Лань дістав із шафки пляшку, налив кожному по келишку ходзі, й вони радо один одного привітали.
Вунь ще раз подякував і пішов, а Лань узявся перебирати папери на столі, не надаючи їм особливої уваги. Останніми днями він почувався далеко не на сто відсотків — що фізично, що ментально. Затяжна тілесна слабкість тільки посилювала тривогу через загрози для клану, і тепер, коли він знав, як складно має минути наступна доба, йому було особливо важко зосередитися.
Увагу Ланя привернув конверт, що примостився у стосику нерозібраної пошти. Він витягнув його і побачив, що за зворотну адресу вказано поштову скриньку у Степенланді. Лист від Ейні. Лань обвів пучками краї печатки, водночас і прагнучи, і в глибині душі не бажаючи її ламати. Після розлучення вони обмінялися лише кількома листами — дружніми й діловими: впорядковували справи, вона казала, куди надіслати її речі, отаке всяке. Та варто було побачити її почерк, почути подумки її голос — і це завше псувало йому настрій. Зважаючи на те, з чим йому вже треба мати сьогодні справу, він гучно зітхнув.
Вона сама зізналася йому, що зраджує. Хтось із людей Хіло побачив, як вона входить до житлової висотки разом з коханцем, і Ейні, яка знала, що її таємницю викрито, одразу повернулась додому — ще до того, як новини встигли би дістатися до Рога, а від нього — й до Ланя.