Він почувався добре. Почувався дужим. Міг застрибнути на балкон другого поверху або здійняти хвилю Відхилення, що зрушить із місця автівку. Лань дозволив собі цю мить радісного зачудування. Попри всі заперечення морального ґатунку, які він мав проти СВ-1 та всього, що стояло за цим препаратом, ця штука була справжньою дивовижею. То й не дивно, що іноземці так за нею упадали. Не дивно, що Айт Мада прагнула багатства, яке можна заробити, продаючи «сяйво» тим іноземцям.
Лань сховав приладдя до кишені, завершив одягатися й вийшов з кімнати. У фоє першого поверху він відмахнувся від солодкавих запитань пані Суґо, чи уповні він задоволений відвідинами, — запевнив, що так, задоволений, але, на жаль, лишитися на довше не може. Треба повернутися в маєток до того, як зателефонує Хіло й слухавку зможе взяти хтось інший.
Оскільки Вуня він відправив додому, а Ріг був заклопотаний виконанням його вказівок, Лань не став утруднювати себе і попереджати когось про те, що вийде на кілька годин із дому. Він вирішив узяти таксі, а машину лишити в гаражі, аби уникнути зайвої уваги. Дорога до «Райського бузку» і назад пролягала лише «безгірними» територіями, й великої небезпеки в тому не було. Він вийшов на вулицю, махнув рукою до таксі й попросив водія відвезти його додому.
Серце Беро калатало в грудях, та руки не тремтіли. Він підняв «фуллертона» з підлоги перед пасажирським сидінням, поклав собі на коліна й наготовувся різко прочинити двері. Мудт зателефонував пів години тому, а вже за п’ятнадцять хвилин перед помешканням тітки Беро з’явилася автівка з водієм.
— Сьогодні, — сказав Мудт.
Усе відбувалось дуже швидко, але Беро був і не проти. Що раніше, то краще. Перед елегантним тьмяно-червоним фасадом «Райського бузку» стояли двоє викидайл і припаркувалося кілька дорогих тачок, але сріблястого «ройвольфа» між ними не було.
— Готовий, кеке? — кинув Беро через плече.
Щокань, який сидів за ним, щось знервовано буркнув на знак згоди.
З «Райського бузку» вийшов чоловік, якого Беро упізнав би будь-де. І поки він приголомшено витріщався, тримаючись однією рукою за ручку, Каул Лань, Стовп Безгірного клану, сів на заднє сидіння таксі. А те виїхало на вулицю просто в них під носом.
Беро на мить закляк. А тоді все стало на свої місця. Він різко крутнувся на сидінні й заволав до водія:
— Їдь за тим таксі. Давай, ну! Їдь!
— Що ти робиш? — зарепетував Щокань, смикаючи свої прочинені дверцята, коли автівка рушила. — Ми мали розстріляти клуб! Таким був наказ!
— Та забудь про блядський клуб, — заволав Беро у відповідь. — Як гадаєш, чому вони відправили нас постріляти саме сьогодні? Бо там був їбаний Стовп Безгірного клану, ось чому! А тепер він сів у таксі. Це він потрібен «горянам». Без сенсу громити «Райський бузок», якщо його там нема!
Беро не просто мав у цьому певність, він був переконаний, що якраз цієї миті перед ним засяяла доля, пропонуючи саме той шанс, на який він чекав, щось навіть краще за те, що йому пообіцяли.
— Це воно, кеке, — сказав він. — Наш великий шанс.
«Зроби добре свою справу, справ хороше враження, покажи, що можеш стати для клану цінним надбанням» — отаке йому казав цапобородий Зеленокостий. Що може створити краще враження, що може мати більшу цінність, ніж вполювати самого Каула Ланя?
На обличчі Беро з’явилася майже божевільна посмішка. Йому нескладно було згадати співчутливо-зневажливе гордування Каула Ланя. Та сьогодні Стовп Безгірного клану зрозуміє, як же сильно він недооцінив Беро. Шляхи долі таємничі й прекрасні.
— Гаразд, — просичав Беро. — На наступному світлофорі зупинися поряд з таксі.
За водія був кремезний чолов’яга з опецькуватою головою, який досі не прохопився ні словом. Він або був надто тупим, щоби його щось схвилювало, або вважав, що стрілянина з машини — це просто незначна деталь роботи. Хтозна, де його Мудт відшукав. Він навіть зараз не став реагувати, просто знизав плечима — начебто до Беро — і прискорив рух, щоб скоротити відстань до таксі.
— Ти геть здурів. Це ж їбучий Стовп Безгірного клану, — паніка змушувала голос Щоканя уриватися. Він промимрив: — Кеке, нам тепер черву годувати, — та все одно опустив своє вікно.