— Без дозволу родини він не повернувся б, — виснував Хіло. — А Теми нічого б не зробили без дозволу Айт.
Хіло відхаркнув і сплюнув у кущі. Це явно стосувалося Айт Мади, прийомної дочки Айта Юґоньтіня, яка нині стала Стовпом Гірського клану.
— Можу свій нефрит закласти, що та зажерлива сучка не просто про це знає, а ще й руку доклала.
Увесь цей час Дожу вештався туди-сюди трохи віддалік, а тепер привидом ковзнув до них, щоб доєднатися до розмови.
— Стовпу Гірського клану є діло до якихось там різьбярів нефритових скалок з чорного ринку? — свого скепсису він навіть не приховував. — Це завелике припущення, щоб вдаватися до нього, спираючись лише на слова переляканого малого абукейця.
Хіло з погано прихованою зневагою на обличчі розвернувся до старшого чоловіка.
— Може, Шонь Джю і п’яний дурень, але він уважно стежить за тим, що відбувається навколо. Він каже, що Ліхтарники з Пахви зіткнулися з рекетом. Власник «Подвійного талану» розповів мені те саме і сказав, що нападають на них Пальці «горян». Якщо Гірський клан намагається витіснити нас із Пахви, невже важко повірити, що вони схочуть відправити того, кого вповні контролюють, працювати до наших районів і збирати для них інформацію? Вони могли зробити ставку на те, що ми дамо спокій новому різьбяреві, аби не заїдатися з Темами через якісь дрібні оборудки.
— Ви дуже легко доходите висновків, Хіло-се, — на противагу Хіло, голос Дожу звучав спокійно. — Імена Айт і Каул уже давно стоять в одному рядку. «Горяни» не виступлять проти вашого дідуся, поки він живий.
— Я просто кажу те, що знаю.
Хіло ходив туди-сюди перед старшими чоловіками. Лань відчував, як від брата аж пашить збудженням. Нефритова аура Хіло нагадувала яскраву рідину, особливо коли порівняти з густим димом, притаманним Дожу.
— Дідо й Айт Юґоньтінь поважали один одного, навіть коли ворогували, але це в минулому. Тепер старий Ю помер, а Айт Мада грає по-своєму.
Лань підвів погляд на величний будинок Каулів, зважуючи братові слова.
— Багато років Безгірний клан розвивався швидше за Гірський, — погодився він. — Вони знають, що ми — єдиний клан, який становить для них загрозу.
Хіло спинив крок і взяв брата за руку.
— Дозволь мені взяти п’ятеро моїх Кулаків до Пахви. Айт влаштувала там перевірку, вона відправляє туди найдрібніших зі своїх Пальців, аби завдати клопоту і подивитися, як ми чинитимемо. То ми й відріжемо кілька тих Пальців і відправимо їх назад у мішках для трупів. Надішлемо сигнал, що з нами не варто заїдатись.
Дожу так підібгав тонкі губи, немов лайма куснув. Він повернув свою витягнуту голову й обдарував молодшого Каула недовірливо-сердитим поглядом.
— Хіба вони вбили когось із наших — із Зеленокостих чи Ліхтарників? Кажете, це ми маємо першими пролити кров? Порушити мир? Звісно, від Рога очікують певного шаленства, але така дитинна реакція завдасть шкоди вашому ж Стовпу.
Аура Хіло спалахнула, немов полум’я, роздмухане вітром. Лань відчув, як вона ляснула його хвилею жару, а вже за мить Хіло промовив неочікувано прохолодним тоном:
— Стовп сам може вирішити, коли йому погано служать.
— Годі, — сердито прогарчав Лань до обох. — Ми тут, щоб ухвалити спільне рішення, а не влаштовувати міряння цюцюрками.
— Ланю-се, тут, схоже, йдеться про кількох завзятих молодих забіяк, що баламутять у Пахві, — сказав Дожу. — А це ж завжди була дуже неспокійна частина міста.
Нефритова аура Синоптика сіяла рівномірне сяйво, наче тліючі жаринки, — то було повільне згоряння залишкової енергії людини, яка пережила багато пожеж і не прагнула підпалювати нові.
— Я певен, що можна знайти мирне рішення, яке збереже давню взаємну повагу між нашими кланами.
Лань переводив погляд то на Рога, то на Синоптика. Ці дві посади слугували правою та лівою руками Стовпа. Відповідно, в одному випадку йшлося про бойові, а в другому — про ділові справи клану. Ріг лишався на видноті, знався на тактиці, був найгрізнішим воїном клану й очолював Кулаків та Пальців, що патрулювали й захищали кланову територію та її мешканців від конкурентів і вуличних злочинців. Синоптик відповідав за стратегію, повсякденні справи; був мозком, що лишався за лаштунками, порядкуючи групою здібних Таланників, і керував суттєвим потоком грошей, що їх приносили кланові внески Ліхтарників, вирішував питання підтримки та інвестицій. Певні конфлікти між виконавцями цих двох критично важливих ролей нікого не дивували — можна навіть сказати, що на них очікували. Та Хіло з Дожу настільки ж не збігались характерами, наскільки й ролями у клані. І, дивлячись на цих двох чоловіків, Лань питав себе, на що йому покластися: на силу та вуличні інстинкти Хіло чи на досвід та обережність Дожу.