— Проллємо кров за Рога!
Трьома найбільшими та найприбутковішими гральними закладами в місті були «Палац фортуни», «Нефритова пані» та «Двічі зверху». Вони стояли поруч на тому самому відтинку Бідняцького шляху в південній частині Пахви, яку досі контролювали «горяни». Ці гральні доми належали до найвідоміших закладів «горян», саме там найбагатші Ліхтарники укладали позаринкові угоди, саме там ділових і політичних партнерів клану винагороджували або підкупляли розкошами й розвагами. Дуже вдале місце для безпрецедентної відплати.
Хіло захоплено кивнув, коли почув, що саме пропонує Шае:
— Лань боровся за Пахву, й вона належить нам за правом — уся Пахва.
Вони з дюжиною найсильніших Кулаків Безгірного клану перетнули Патріотичну. Шае обрала «Нефритову пані» — Хіло відправив разом із нею чотирьох бійців; брати Майки з іншими воїнами пішли штурмом на «Двічі зверху», а сам Хіло рушив зі своєю командою трощити «Палац фортуни».
Усе, що відбувалося, здавалося Шае гарячковим сном. Автівка спинилася точно навпроти казино, Шае вийшла й рушила повз шокованого хлопця, що відганяв машини, який метнувся вбік, щойно їх побачив. Проминула підсвічений фонтан, посеред якого стояла статуя танцівниці, піднялася мармуровими сходами до скляних обертових дверей. Вона більше не ховалася в юрмі — призахідне світло сяяло на її нефритових браслетах, і за кожним рухом Шае стежили налякані погляди. Її аж піднуджувало від напруження, та вона почувалася такою сильною, якою вже багато років не була. Іноземці мали рацію: кеконьці — дикуни. Лань у глибині душі дикуном не був, і тепер він помер.
Старший Кулак, що стояв поруч із нею, сіроокий чоловік на ім’я Ейтень, схоже, не дуже розумів, як з нею поводитися. Він був одним із високорангових заступників Хіло, але ж вона — Каул, то він і не міг визначитися, чи має їй наказувати, а чи поступатися перед її наказами.
— Як діємо, Каул-дзень? — спитав він, коли вони наближалися до дверей.
Шае витягнула меч-місяць і простягнула до чоловіка. Той плюнув на лезо — на удачу.
— Убиваємо всіх, хто носить нефрит, — сказала вона.
З цим було нескладно погодитись. Щойно вони пройшли крізь двері — і навколо здійнялися крики. Шае засікла у приміщенні ще чотири нефритові аури — наче кобра, що відчуває тепло тіла. Поміж неважливих для неї метушні та галасу ті аури височіли маяками. Двоє з них уже відчули наближення смертельної небезпеки й наготувалися: вмить кинулися на нападників з оголеними мечами-місяцями.
Відколи Шае востаннє билася до смерті, минуло вже багато років. Поки вони їхали до казино, вона на кілька хвилин замислилась, чи лишились у неї потрібні для цього навички, рефлекси, інстинкти, чи два з половиною роки мирного й безнефритного життя в Еспенії її геть зіпсували.
Тому вона майже здивувалась, коли їй вистачило кількох секунд, аби вбити першого з чоловіків. Шае відбила його атаку — білий метал співав проти білого металу — й передбачувано замахнулась, цілячи йому в живіт. Чоловік застосував Гарт і зігнув спину, уникаючи нападу. Через цей рух його голова нахилилася вперед, і Шае різко змахнула лівою рукою, встромлюючи ніж-кіготь у його незахищене горло. Скерувала на його тіло Легкість, висмикнула ніж і кинулась до наступної цілі.
Відчувалося це наче ще одна вправа в академії, наче обмежений у часі іспит. Вишкіл та досвід узяли гору. Шае зосередилась, діяла вміло, а нефритова енергія, що співала у крові, нагадувала мелодію, якої вона давно не чула, але досі пам’ятала у глибині душі. Вона билася з другим чоловіком на першому поверсі, доки Ейтень не перерізав йому горло з-за спини. А Шае з Легкістю застрибнула на балкон другого поверху.
Кімнату, де сховався персонал, охороняла жінка-Кулак. Вона привіталася з Шае чергою коротких хвиль Відхилення, що поперевертали стільці та здійняли в повітря карти й жетони, немов конфеті, й розметали їх по стінах. Шае проминула цю загату, розсіюючи атаку власним Відхиленням, аж доки не наблизилась, і вони зійшлися в ножовому двобої у вузькому коридорі. Гарт жінки ножем було не пробити. Тож зрештою Шае різко копнула її в колінну чашечку. Біль змусив противницю нахилитись уперед, і Шае вгатила їй ліктем по потилиці, проламуючи череп з усією Силою, яку ладна була прикликати.
Коли було вбито всіх Зеленокостих у будівлі — загалом шістьох, — вони висадили двері до задньої кімнати, й Шае звернулася до зіщулених працівників «Нефритової пані», що позбивалися в купу:
— Усі заклади на Бідняцькому шляху віднині належать Безгірному клану. Можете піти зараз і зберегти свої життя. Або ж можете присягнути клану й зберегти свою роботу на тих самих умовах та з тією самою платнею, тільки під новим керівництвом. Вирішуйте скоріш.