— У цьому випадку це неприйнятний варіант, — сказав Ґоньт. — Родина Уне керує «Подвійним таланом», відколи його заснували. Це ж просто цирк вийде, якщо закладом керуватимуть без вашого вправного нагляду й кулінарного генія.
І ці слова полестили панові Уне. Гуркітливий і добре поставлений баритон Рога «горян» додавав їм неабиякої переконливості. Може, не так уже й погано стати Ліхтарником під «горянами»: ну справді, яка різниця, одному клану платити данину чи іншому? І все ж за всі ці роки пан Уне ніколи всерйоз не розмірковував над тим, що «Подвійний талан» може захопити інший клан. Позиції «безгірників» у цьому районі завжди були міцні, а підтримка Хіло — непорушною. Та у війні може настати новий поворот, і ресторан повернеться до «безгірників». Безпечніше нікого не зраджувати.
— Даруйте, Ґоньте-дзень, — промовив пан Уне, стиснувши долоні й раз за разом схиляючись у шанобливих жестах, — «Подвійний талан» — це фамільна спадщина, але мушу відхилити вашу пропозицію.
Ґоньт зважив його слова. Витер губи тканинною серветкою, підвівся.
— Дуже добре. Я розумію вашу позицію, — він розвернувся до своїх підлеглих: двоє з них уже пішли — мабуть, рушили вглиб Доків чи затіяли бійку деінде в місті, але троє лишалися в ресторані. — Переконайтеся, що весь персонал вивели з будівлі, — сказав він. — А тоді спаліть її дощенту.
Обличчя пана Уне застигло від жаху. Щойно Ґоньтові Зеленокості рушили виконувати наказ, ресторатор закричав:
— Ні, Ґоньте-дзень, благаю вас! — старий упав перед Рогом навколішки. — Я-я присягаюся у відданості Гірському клану й готовий сплачувати внески. Я засвічу свій ліхтар, щоб направити шлях його воїнів, та прохатиму їх про захист, — він так поспішав, що його голос тремтів. — Заради божої любові, будь ласка.
Ґоньт здійняв долоню, щоб спинити чоловіка.
— Радо приймаю вашу присягу, пане Уне. Мене б дуже сприкрило, якби оце виявилася перша й остання нагода поласувати вашим смаженим кальмаром, — він обійшов ресторатора, якого бив трем, і попрямував до дверей, лишивши своїх Кулаків за старших. — «Подвійний талан» тільки перший з того, що ми заберемо в Безгірного клану. А те, що не зможемо забрати, — знищимо. Коли ця війна скінчиться й переможуть у ній «горяни», в Дзаньлуні залишиться тільки один клан, як це й було раніше, і тоді таким хорошим Ліхтарникам, як оце ви, не буде причин непокоїтися.
РОЗДІЛ 39
БІЛЯ СТЕРНА КОРАБЕЛЬНОЇ
Шае стояла перед величезним вікном у кутовому кабінеті Дожу та вдивлялася в міський краєвид, що розстелився перед нею. Від перебування в цій кімнаті її аж дрижаки хапали. Усе приміщення було просякнуте присутністю Дожу. Геть усе: від старого крісла, оббитого коричневою шкірою, що зберігало відбиток його тіла, чорнильної ручки зі слонової кістки на столі й аж до пакетика з горіхами бетелю в шухляді письмового столу, — нагадувало Шае, що це — царство старого, де він правив приблизно стільки ж, скільки вона живе на світі.
У Шае зводило живіт. Вона не пригадувала, щоб колись так сильно нервувалася, — навіть того першого дня в переповненій студентами-еспенцями аудиторії. Коли вона опустилась перед Хіло навколішки і присягнулася стати його Синоптикинею, то розуміла, наскільки це буде складно, але крізь дні чування біля труни та похорону її вели горе й почуття провини, тож лише зараз вона уповні усвідомила, наскільки неможливим здається те, що на неї чекає. Хай там які побоювання плекали члени клану, коли йшлося про Хіло-Стовпа, певно, в тому, чи впорається вона з роллю Синоптика, сумнівалися ще більше. Дожу був знаним ветераном війни та бізнесменом з багатолітнім досвідом, а вона — жінка двадцяти семи років, яка попередні два роки провела поза межами Кеконю й ніколи не обіймала у клані впливових посад. Якщо вона не зможе негайно завоювати повагу й запровадити ефективне управління конторою, інвестиції хутко розчиняться в повітрі, а Ліхтарники побіжать зграями, як щури з напівзатонулого корабля. Вона може програти боротьбу за майбутнє Безгірного клану значно швидше за будь-що, що ладен зробити чи не зробити її брат.
Курила Шае вкрай рідко — хіба що на світських раутах, та зараз вона підпалила сигарету, аби вгамувати нерви. Найбільше вона потребувала публічної підтримки тих двох людей, яких Лань розглядав як логічних потенційних наступників Дожу: Вуня Папідоньви та Хамі Тумашоня. Кланові слід побачити, що за її спиною стоять ці варті довіри чоловіки. Вунь прийде з хвилини на хвилину. Шае й далі стояла біля вікна й не озирнулася, навіть коли Чуття підказало їй, що аура Вуня вийшла з ліфта в супроводі Майка Тажа.