— Навіть найкращі з Ліхтарників — кальмари, що змінять колір, аби лиш порятуватися.
— Ми його повернемо, — наполегливо оголосив Таж. — Ґоньт засів там, щоб нас піддрочити. Звідти він може або просуватися глибше в Доки, або атакувати Сміттярню чи Кузню. Люди, що забрали нефрит Сатто, досі там, ми повернемо його каміння в пам’ять про нього.
— І звідки ви заберете людей, щоб напасти на «Талан»? — вимогливо спитав Хіло. — Щоб піти проти Ґоньта, потрібні найкращі Кулаки з тих, що лишилися, й невеличка армія Пальців. Я бачу, що з Пахви нікого взяти не можна. А як там Соґень? Я відправив вас відвоювати той район, у вас вийшло?
— Ні, — присоромлено мовив Таж.
З будинку вийшла Вень і поставила на стіл тарілку з нарізаним кубиками кавуном та глек з м’ятною водою.
— Дякую, люба, — сказав Хіло.
Він провів рукою по її стегну, поки вона розливала воду в їхні склянки. Вень була вбрана у лаймово-зелену сукню із м’якої тканини та сандалії на підборах, що підкреслювали її точені литки. Усе хороше в житті Хіло в останні дні зводилось до того, що Вень оселилась у будинку Рога. Тепер цей дім належав Кеню, тому все було дуже пристойно, а ще вона перебувала на відстані короткої прогулянки від головної резиденції і (а це головне) за воротами маєтку була в цілковитій безпеці. Вона трохи мляво всміхнулась до нього й пішла, дозволяючи нареченому та братам продовжити бесіду.
— Ми повернемо «Подвійний талан», — сказав Хіло, змінюючи тон, щоб Таж не подумав, що він на нього сердиться. — Але не зараз. Ґоньт чекатиме, що ми негайно контратакуємо. Та навіть якщо ми виженемо їх з Доків, це нам надто дорого коштуватиме, — він похитав головою. — Нападемо на них за кращої нагоди.
— І коли вона випаде? — Кень витягнув зі своєї склянки листочок м’яти й узявся його жувати.
— Кеню, ти тепер Ріг, — примружив очі Хіло. — То ти мені й скажи. Придумаєш, розкажеш мені, а я або дам тобі дозвіл діяти, або ні. Отак між мною та Ланем велося. Я ніколи не йшов проти його волі, але й не чекав, щоб мені наказували, що робити. Коли щось мене стосувалося — рішення були за мною, а за інших обставин я йшов до нього, розповідав, у чому річ, і питав, чи можу діяти так, як хочу, — настрій у нього стрімко зіпсувався.
А тепер присоромився Кень.
— Звісно, Хіло-дзень, — сказав він. — Ми розуміємо, що засмутили тебе. Будемо старатися краще.
— Ви — мої брати, я одружуюся з вашою сестрою. Я не зможу ставитися до вас як до членів родини, якщо не говоритиму з вами чесно, — Хіло вихилив свою воду одним ковтком, притиснув на хвильку прохолодну склянку до чола й відставив її на стіл. — Я запроваджую деякі зміни. Ви знаєте, що Вуня перевели до контори Синоптика, аби допомогти Шае. Це для нього найкраще місце, там він буде найкориснішим. Таже, а ти тепер будеш моїм Стовповим.
Таж кліпнув і бовкнув:
— Я так сильно підвів тебе, Хіло-дзень? — він відштовхнувся разом зі стільцем, немов зібрався підвестися. У його нефритовій аурі клубочилась розгубленість. — Я ж не… секретар якийсь! Я — помічник Рога, маю бути тут, на «зеленішому» боці клану, і ти це знаєш. Але хочеш; щоб я організовував телефонні дзвінки й доглядав садочок?
— Та не будеш ти таким лайном займатись, — Хіло пришпилив молодшого Майка до стільця поглядом, до якого повернулось усе нетерпіння. — Для такого ти матимеш підлеглих. Мені треба, щоб ти робив для мене інше. Дещо важливе, й відповідатимеш ти лише переді мною. Не те, чим має займатися Ріг, точно не тоді, коли в нього стільки справ, — війна ж точиться. Візьмеш собі двійко помічників — обери Пальців першого рангу, таких, кому довірятимеш, що вони ніколи зайвого не бовкнуть і прагнутимуть змочити свої клинки. Думаю, ти здогадаєшся, що саме я хочу змінити в обов’язках Стовпового.
Усе ще спантеличений, Таж всівся на місце, та він уже заспокоївся й на деякий час поринув у мовчанку.
Хіло розвернувся до Кеня:
— Хто стане твоїм Першим Кулаком?
Кень почухав підборіддя:
— Дзюень чи Вуай.
— То хто саме? — різко спитав Хіло.
Кень повагався мить:
— Дзюень.
— Добре, — кивнув Хіло.
Він збирався ще щось сказати, але всі троє відчули нефритову ауру Шае, що аж потріскувала від роздратування, сягаючи до них з головного будинку.