Хіло промовив:
— Здається, зі мною хоче поговорити Синоптикиня, — його вуста скривилися в уїдливій посмішці.
— О, ці радощі буття Стовпа, — сказав Таж, поки вони з Кенем підводились.
Посмішку Хіло як корова язиком злизала.
— Я ніколи не прагнув стати Стовпом. Деякі люди ще заплатять за те, що я опинився на Ланевому місці. Ніколи про це не забувайте.
Брати Майки коротко перезирнулися і явно вирішили, що вже забагато часу провели з начальником, який устав сьогодні не з тої ноги, попрощалися і вшилися.
Хіло покопирсався в кишенях, шукаючи сигарети, нічого не знайшов і взявся тягати шматочки кавуна з миски, доки на нього не впала тінь Шае, що зупинилась поруч із його стільцем та сердито глипнула на брата.
— Ти мусиш зустрітися з Князівською Радою, — сказала вона.
— Сідай, Шае, — промовив він. — Щось я нервуюся, коли ти стоїш наді мною, схрестивши руки, наче я дуже нечемний песик.
Хіло налив води до своєї порожньої склянки, штовхнув її по столу так, що вона зупинилась перед одним зі стільців, і вказав на нього Шае.
Шае гмикнула.
— Якби ж то тебе було так само легко виховати, як нечемного песика.
І все ж вона сіла, схрестивши ноги, й узяла склянку. Дивлячись на сестру, Хіло не зміг стримати усмішки. Як не рахувати того, що Вень тепер жила по сусідству, єдине, за що він відчував вдячність, — то це за повернення Шае. Сестра раніше нагадувала тінь самої себе. Хіло було гидко на неї дивитися: щоразу, коли він бачив Шае, її вигляд викликав у нього почуття провини та гніву, неначе вона кожним своїм рішенням намагалася зганьбити і його, і всю їхню родину. Йому багато днів дошкуляла ота сварка у неї вдома, що стосувалась Цауня. Та тепер крижаний пал її аури, спрямована до нього знайома люта сила були для Хіло гіркосолодкою втіхою. Якби ж то, якби це сталось раніше.
— Ти мене чув? — спитала Шае.
— Зачекай, маю до тебе прохання, — сказав Хіло. — Я хотів би, щоб ти знайшла роботу для Вень. Щось, що має стосунок до клану, в безпечній частині міста, і щоб вона відчувала себе корисною. Вона надто гарна для своєї нинішньої роботи. Вона вміє друкувати й робити інші секретарські штуки, але здатна на більше. Від цього вона стане значно щасливішою.
— І ти хочеш, щоб я витрачала на таке час? — спитала Шае.
— Та не забере це багато часу. Скажи Вуневі, хай порозпитує: Ліхтарникам завше потрібні хороші помічники. Це не терміново, але я ж бачу, як їй зараз важко, коли мене та її братів ніколи нема поруч, а кудись виходити — доволі небезпечно, — він поглянув на будинок Рога й помітив, що в кухонному вікні на мить промайнув силует Вень.
— Гаразд, — сказала Шае. — Я попитаю. А тепер ми можемо поговорити про Раду?
Хіло зненацька охопила втома.
— І для чого я мушу зустрітися з Радою?
У Синоптикині аж щелепа відпала від зневіреного подиву.
— Князівська Рада — це уряд цієї держави. Та вони вже під себе пудять від усіх цих боїв і загроз для бізнесу, міжнародних справ, прибутків від продажу нефриту й такого всякого. Радники без упину дзвонять до контори Синоптика. Голова Сонь аж нетямиться від того, що ти досі не прийшов до нього поговорити. Вони чекають на зустріч зі Стовпом. Лань постійно з ними бачився, а до тебе вони взагалі достукатись не можуть.
— Я тут зайнятий був, — сухо промовив він.
— Керував своїм військом, — сказала вона. — Ти й досі поводишся як Ріг. Але лінія фронту — більше не твій клопіт. Це тепер робота Майка Кеня.
— Йому потрібна моя допомога.
— Тоді, може, не слід було призначати його Рогом.
Геть нещодавно Хіло й сам вишпетив Кеня, але він терпіти не міг, коли небайдужих йому людей критикували поза очі. Він кинув на сестру застережливо-загрозливий погляд:
— Кень — один з моїх найкращих зеленокостих воїнів, він заради цього клану сто разів ладен померти.
Шае навіть не змигнула:
— Він — геть позбавлений уяви вояк, і ти це знаєш.
— Ще тиждень тому це я був Рогом, і то моя справа — вирішувати, хто буде Рогом, — а не твоя, — і холодно додав: — Я зараз не в тому настрої, щоб мені молодша сестра читала лекції. Я не для того призначив тебе Синоптикинею, щоб ти ставила під сумнів кожне моє рішення.
Шае насмішкувато спитала:
— Хочеш, щоб я склала повноваження?
Хіло вишкірився навзаєм:
— Трясця, Шае, ну чому ти постійно зі мною заїдаєшся?
Він поклав ногу на порожній стілець, що стояв поряд, і штовхнув його. Метал забрязкотів плиткою, яка встеляла внутрішній дворик. Хіло важко осів на своєму стільці. Шае завше отак поводилась, отримувала якесь жорстоке задоволення від того, що його дражнила, бо знала: дідусь завжди буде на її боці. Що більше він сердився, що різкіше поводився, то краще дід до неї ставився — це вона завжди була розумнішою та слухнянішою серед його онуків. Коли згадати, як вони дітьми сварились, добре, що поруч був Лань, бо інакше вони могли й справді повбивати одне одного.