— Скажи своєму хазяїну Каулу, хай іде нахуй, — сплюнув Тем Бень.
Майк примружив очі до вузеньких щілинок. Натиснув на кнопку «Пауза», знову поклав диктофон на стіл, а натомість узяв ніж.
— Ну повільно — то повільно.
РОЗДІЛ 43
НОВИЙ БІЛИЙ ЩУР
Шае, як завше, повернулась до маєтку Каулів з контори Синоптика вже за північ. Вунь висадив її перед парадними дверима, а сам скерував автівку до гаража. Він справді перетворився на Тінь Синоптикині: ніколи не полишав хмарочос на Корабельній вулиці раніше за неї, та й поводився не лише як її помічник, а як особистий охоронець. Щоб забезпечити його відданість, вона зманіпулювала ним у розпал горя, але жаліти про це не випадало — надто вже вдячна вона була за його професійний досвід та етичне поводження. Без нього вона б і тижня не протрималася на посаді Синоптика.
Шае повільно і втомлено здолала сходи до парадних дверей, відчуваючи, як і раніше, суміш незвичності та приємної ностальгії. Вона розірвала договір оренди на свою квартирку та переїхала до будинку Каулів ще до того, як Хіло її про це попросив. Враховуючи війну та її роботу Синоптикинею, це єдиний слушний варіант. Рогові більше не доводилось розкидуватися людьми, щоб забезпечувати спецохорону її помешкання в Північному Сотто. Жити в маєтку безпечно, а ще це був єдиний надійний спосіб розшукати Стовпа, коли в неї виникала потреба.
Тож вона спакувала всі свої речі, сказала квартировласнику, що він може передати її меблі наступному пожильцю, і востаннє прогулялася околицями. Купила булочку з м’ясом у пекарні на розі й неквапно насолодилась її ароматом. Із захватом пороздивлялася принадні вітрини уздовж вулиці. Звернула увагу, що в повітрі ширяла певна напруга, а пішоходи пришвидшували крок, проминаючи ятку з газетами, де заголовки сповіщали про війну між кланами.
А тоді вона востаннє зайшла до своєї квартири, зателефонувала регіональному директору компанії «Електроприлади Стандарт & Крофт» і пояснила, що сімейні обставини більше не дозволяють їй виїжджати у справах за кордон і вона змушена відхилити його пропозицію.
Шае самотужки знайшла цю квартиру. Самотужки отримала цю робочу пропозицію. Дрібні особисті перемоги, але вони дуже багато для неї важили. Вона не аж так довго жила в цій оселі, та й робота не викликала в неї якогось надзвичайного захвату, але ж сумувала вона і за тим, і за іншим.
Переїхати до будинку Синоптика Шае не могла, бо там і досі жив ув’язнений Дожу, коли не проводив час з її дідусем — під охороною, звісно. Та вона й не думала, що колись зможе в ньому жити, хіба що будинок знесуть і відбудують наново, аби позбутися будь-якого натяку на присутність того чоловіка. І тому, хай як це було іронічно, Шае повернулася до своєї дитячої кімнати. Хоча часу вона там проводила небагато.
Шае затримала руку на парадних дверях. Вона потягнулась Чуттям і зрозуміла, що брат не вдома. Він теж переїхав до центральної будівлі, щоб родина Майк могла оселитися в резиденції Рога. І часом, коли й вона, й Хіло були вдома, Шае здавалося, що вони знову стали дітьми: спали через коридор, перетиналися на кухні, а їхні аури дзижчали одна проти одної, немов проводи під струмом. І ніхто з них не торкався кімнати Ланя.
— Шае-дзень.
Шае озирнулася й побачила, що позаду неї на під’їзній доріжці стоїть Майк Вень. У флісовому халаті поверх вільної сорочки та спортивних штанів, а на босих ногах — пляжні сандалі. Мабуть, вибігла на вулицю, щойно з вікна будинку Рога помітила, що приїхала Шае.
— Вень, — промовила Шае. — Щось сталося?
— Ні, — співрозмовниця наближалась до Шае стрімкою граційною ходою. — Мені не вдається заснути, і я подумала, може, ви будете такі люб’язні й приєднаєтесь до мене за чашкою чаю.
— Певно, іншим разом, — сказала Шае. — День був дуже довгий, і навряд чи з мене зараз вийде гарне товариство, — вона знову розвернулася до будинку.
Вень поклала долоню на її руку.
— Може, бодай кілька хвилин? Я ж постійно бачу, як ви пізно повертаєтесь додому, а потім ще з годину сидите зі стосом документів на кухні і вже опісля лягаєте спати. Може, разочок поміняєте сценарій? Я оновлюю будинок, і мені страшенно кортить показати, що вийшло, іншій жінці.
Шае бачила, як Вень заходила до головного будинку. Часом вона чекала там на Хіло, часом ішла, коли поверталась Шае, чи приходила, коли Шае йшла. Зустрічаючись у коридорі чи на кухні, жінки кивали одна одній або обмінювались люб’язностями, але розмов, довших за два десятки слів, між ними не траплялося. У більшості випадків присутність Вень була для Шае дискомфортною. Вночі вона крутилася, не в змозі заснути, бо доводилось блокувати Чуття, яке реагувало на спалахи енергії, що їх ширили братові любощі по той бік коридору.