— Розпочнімо зі вступних заяв кожної сторони, — промовила Оньде. — Жереб надав право першим почати Гірському клану. Айт-дзень, — вона сіла на місце і взялася за ручку.
Айт витримала паузу (коротку, але таку, що ще трішки — і спричинила б незручність) та заговорила дзвінким і впевненим тоном, що нагадав Хіло про викладачів з академії:
— Мене глибоко засмучує те, що розкол між двома визначними кланами цієї країни призвів до кровопролиття. А втім, мій батько — нехай признають його боги — вчив мене того, що до обов’язків Зеленокостих належать захист та підтримка звичайних людей. І коли тим, хто покладається на наш захист, щось загрожує, ми не можемо триматися осторонь.
Вона простягнула руку до свого Синоптика, й він негайно ж передав їй аркуш паперу.
— Вже деякий час надто агресивна тактика Безгірного клану завдає шкоди поважним громадянам та бізнесам. Щоби пояснити членам комітету, про що йдеться, Же-дзень склав перелік, куди вніс лише кілька таких випадків, — Айт кинула короткий погляд на документ у руках. — Будівництво казино «Царство удачі» затримується вже на три місяці через саботаж, і в цьому випадку йдеться про недвозначний наказ Рога Безгірного клану, який було віддано…
Хіло мовчки слухав, як Айт озвучувала довгий список скарг. Він зберігав нейтрально-спокійний вираз обличчя, але всередині здіймалися нетерплячка й лють. Він міг відповісти на кожне звинувачення. Так, він наказав своїм Кулакам завадити будівництву «Царства удачі», та лише тому, що контракт на будівництво нахабно вкрали в Безгірного клану. Так, він дозволив своїм людям скалічити тих трьох Пальців «горян» — бо вони громили й тероризували низку закладів «безгірників». Айт вела далі, перераховуючи й давні образи, деякі з яких сягали дворічної (а то й більше) давнини, і жоден випадок не мав стосунку до нинішньої війни.
Коли Айт спинилася, радниця Оньде їй подякувала й нагадала присутнім, що дискусії з цього приводу не передбачені, допоки Безгірний клан не отримає права на відповідь. Оньде розвернулася до Хіло і спитала, чи він готовий оголосити їхню вступну заяву. Хіло на мить замислився, чи не відкинути цю пропозицію й не піти з цього цирку, доки вистава не продовжилась, та Шае гучно зашелестіла паперами, які, нахилившись, поклала біля нього на стіл. Хіло кинув погляд униз. Синоптикиня та її Тінь підготували різні промови — залежно від того, яку стратегію обере Айт: чи почне вона з гучних заяв, з конкретних вимог, а чи з невиразних пред’яв. Хіло взяв документ.
— Я хотів би привітати Князівську Раду і подякувати їй за визнання потреби провести такі збори. Як представники спільноти та громадяни з активною позицією, ми, Зеленокості, більше за будь-кого прагнемо, щоб у Дзаньлуні панували мир та процвітання.
В його вустах ці слова звучали манірно й неприродно, і частину промови він просто пропустив. «Невже Шае справді думала, що я отаке казатиму?» Він читав далі, перераховуючи базові вимоги до «горян»: відступити з Доків, поступитися позиціями в Пахві, зупинити виробництво СВ-1 і погодитися на незалежну експертизу фінансової документації та інвентаризацію нефриту. Остання вимога була настільки неприйнятною, що Хіло довелося перебороти посмішку, коли він побачив обурений вигляд Рі Тужі, а от Айт подиву не виказала й ніяк не відреагувала.
— Дякую, Кауле-дзень, — промовила радниця Оньде. — Мене дуже надихає прямота й відвертість, висловлені обома Стовпами в їхніх вступних заявах. Вони слугуватимуть міцним підґрунтям нашої дискусії.
Складалося враження, що Оньде була тут єдиною людиною, яка в це вірила. Політики з клановими зв’язками, зачувши поверхові промови, набули вже знервованішого вигляду: вони відчували — це ознака того, що їхні Стовпи порозумілися без слів.
— Оскільки питання територіальної юрисдикції має найсуттєвіший вплив на продовження вуличних боїв, пропоную почати з цього пункту, — піднесено промовила Оньде.
Минуло кілька годин. Айт влаштувала цілу виставу, погоджуючись, що «горяни» збережуть свої позиції на південь від Генеральського проїзду, не просуваючись глибше в Доки чи в Сміттярню. Хіло натомість оголосив радникам, що подальших нападів на Рибгород та Гострий Спис не буде. І ці домовленості не мали жодної ваги. «Горяни» просто не здатні просуватися в Доки глибше — Хіло знав, що їм для цього бракує людей. А ще він розумів, що Безгірний клан ні Рибгород, ні Гострий Спис не втримає, навіть якщо Хіло сам очолить захоплення. Та й жоден із цих районів значної цінності не мав. Найгірші бої точилися на території Пахви й Соґеню, а в цих випадках узгодження позицій далеко не просунулось. Просто зараз у Соґені чатував Кень — із вісьмома десятками воїнів.