Промовистим було й те, що жодна зі сторін не прохопилася про замах на Хіло, про вбивство Ланя чи про різанину на Бідняцькому шляху, де загинув двадцять один зеленокостий «горянин». Переговорна в Залі мудрості — не те місце, де обмінюються такими претензіями. Коли вони обоє підвелися, аби піти, Хіло прямо подивився на Айт. «Та це жарт якийсь. Просто для своїх».
На другий день перемовини принципово не просунулись. Під час однієї з п’ятнадцятихвилинних перерв Хіло відвів свою Синоптикиню вбік:
— Це якесь бабрання свиней у гівні, — сказав він. — Бляха, ну цілковито ж марна трата часу.
— Якщо ми зараз підемо, це створить враження, що саме Безгірний клан відмовився від переговорів, і нас звинуватять у продовженні війни, — оголосила Шае. — Усі ці політики вважають, що через «горян» ми втратили Ланя, то й самі завдали удару «горянам». З їхньої точки зору, це зрівняло рахунок крові між кланами, а все інше ми мусимо обговорити й повернутися до звичного життя, — вона урвала його ще до того, як Хіло вигукнув щось насмішкувате: — Згадай, чому ми тут. Нам потрібно продемонструвати Ліхтарникам та Князівській Раді, що ми докладаємо зусиль, аби укласти мир. Завдяки тому, що Айт не поступається ні на крок, коли ми останнього дня все викладемо, симпатизуватимуть вони саме нам.
Шае вже отримала перші результати офіційного аудиту НАК і планувала на п’ятий (він же останній) день перемовин використати їх як важіль проти «горян», а коли не вдасться — озвучити цю інформацію, щоб донести до відома радників: уся ця війна точилася не просто через міжкланові вендети, йдеться про те, що «горяни» порушували кеконські закони та зневажали кеконські цінності. Хіло визнав, що це — непоганий план. Або вони отримають достатньо поступок, щоб зміцнити свої оборонні позиції до весни, або дістануть моральну перевагу і завдяки цьому (хотілося б сподіватись) матимуть підтримку кланових Ліхтарників та громадськості. Проте Хіло однаково здавалося, що все це — тільки додаткові фактори, вони не матимуть суттєвого впливу на результати війни, і його страшенно бісила необхідність грати роль у цьому фарсі, просто щоб потішити глядачів.
Він повернувся на своє місце в переговорній. Його все дужче лютили нотки самовдоволеності в густій аурі суперниці, про які доповідало Чуття; її коли-не-коли задоволено скривлені губи. Їм доводилось робити це разом — втихомирювати й заколисувати політиків та ділків, отих самозакоханих сучасних кеконьців, які радо запевняли себе, що немає жодної потреби вирішувати суперечки по-старосвітському, до чистих клинків перед очима Старого Дядечка. Та обоє Стовпів розуміли, що віра в це не варта й шеляга.
А все ж Айт грала свою партію охочіше за Хіло, бо вона в цьому була вправнішою. По правді, значно вправнішою за нього, й вона не оминала шансу довести йому це кожним словом та жестом. Перш ніж стати Стовпом, вона була Синоптикинею й поводилась як бувала та прямолінійна ділова жінка. І зараз вона користалася цією перевагою, аби дражнити й провокувати, виставляти його якимсь хуліганом недолітнім. Такий контраст між ними змушував маріонеток-безнефритників забувати, що наймогутнішим Стовпом Кеконю вона стала, убивши Рога свого батька, його Першого та Другого Кулаків, Стовпового й наймолодшого із синів. Часом Хіло гмикав, коли про це згадував.
Результати другого дня переговорів так мало відрізнялися від першого, що засмутилась навіть непохитна Оньде. Хіло не терпілось дістатися до телефона, щоб з’ясувати, чи пережив операцію один із його Кулаків — Ґовнь Джеру, який перед світанком потрапив у засідку й зазнав тяжких поранень. Вони з Шае майже не розмовляли й на виході із Зали мудрості пішли різними шляхами. Шае сіла в автівку, яка чекала, щоб відвезти її до контори Синоптика на Корабельній вулиці. Хіло дуже розважало те, що людина, яка влаштувала цілу виставу, всіляко уникаючи кланових привілеїв після повернення до Дзаньлуня, щойно ставши Синоптикинею, користувалася ними без жодної задньої думки. І це знову переконало Хіло в тому, що сестра весь той час просто дурила себе і могла би раніше все зрозуміти й повернутися, перш ніж її змусило до цього життя.
Хіло кинув погляд через дзеркальний ставок, шукаючи свого водія та «дукесу», але натомість побачив, що біля однієї з непримітних кланових автівок на нього чекає Майк Таж. Коли він сів на пасажирське місце, Таж вимкнув радіо й запропонував йому сигарету. Хіло звернув увагу на бризки підсохлої крові на рукаві Стовпового. Попід очима той мав темні кола від недосипу, зате очі світилися тріумфом, а притлумлений захват додавав його аурі шерехатості.