— Але все ж добре пройшло.
Та хай із Сонем вийшло так, як йому й хотілося, Хіло не всміхався, долаючи з похмурою наполегливістю мармурові коридори. Він переборював бажання докинути чванькуватую ремарку, пояснюючи ситуацію сестрі. З такими людьми не треба чемненько розмовляти й обіцяти їм підтримку на кожному повороті. З ними треба поводитися щиро й показати, що від дружби з тобою вони дістануть більше зиску, ніж із ворожнечі. Вона справді думала, Кулаки йому підкоряються тільки тому, що він їх зманює калачем чи відганяє бичем? Ні. Взаємне виживання — саме воно лежить в основі братерства і відданості, та й навіть любові.
— У чім тут річ? Про що ти мені не розповів? — наполегливо шепотіла Шае, коли вони наблизились до дверей переговорної.
Чуття повідомляло їй про його досаду й холодну лють. Та він не відповів, просто прочинив двері й увійшов досередини. Вона скоро дізнається.
Зустріч із головою Сонем їх трохи затримала — вони з’явились на зібранні останніми. Айт і Рі Тужа вже були на місці, і Стовп «горян» провадила стриману, але доброзичливу розмову з двома радниками, про яких Хіло знав, що то — люди Гірського клану. Хіло плюхнувся на свій стілець, не перепрошуючи через спізнення. Стовп «горян», що стояла по інший бік кімнати, повернула голову, не ладна уникнути Чуття люті, що виказувала його аура. Інші присутні зніяковіло переминалися, також відчувши ці зміни. Перші дві зустрічі були очікувано напруженими. Але тут — геть інша справа. Щось розлютило Хіло просто вкрай.
Радниця Оньде відкашлялась:
— Оскільки всі ми вже зібралися, почнімо з того, на чому спинилися вчора, — схоже, вона не знала, як продовжувати, й підхопилась нервово гортати сторінки з численними записами у своєму блокноті. — Ми обговорювали фінансові умови перемир’я між кланами, — Оньде глипнула на Хіло, та звернутися до нього не насмілилась. Натомість розвернулась до Стовпа «горян» і промовила: — Айт-дзень, наскільки я пригадую, під кінець вчорашньої сесії ви були готові до пропозиції.
Айт Мада з виразом привітної зацікавленості на обличчі зміряла Хіло поглядом. З усього видно було: щось із того, що вона сказала чи зробила, йому дошкулило, і їй кортіло дізнатися, чи вибухне нарешті її нерозсудливо сміливий юний суперник і чи виставить себе на посміховисько. Айт переплела пальці. Вільні рукави шовкової блузки сповзли нижче, відкриваючи кільця нефритових камінців, що зміїлися її передпліччями.
— Так, пані голово, — сказала вона. — Я тоді пояснювала, що торішні напади Безгірного клану обійшлися нам так дорого, що буде цілком логічно, якщо ми обговоримо питання репарацій.
— Репарації! Оце вже занадто, — Хіло відкинув голову й розреготався.
Складалося враження, що ніхто з присутніх цей спалах презирливих веселощів доречним не вважав. Радники-«безгірники» приголомшено дивилися на нього, і він відчував, як його несхвально дряпає аура Шае.
— Кауле-дзень, — застережливо сказала знервована радниця Оньде, — Айт-дзень надала серйозні й вагомі фінансові розрахунки. Ваша реакція дозволяє припустити, що ви відкидаєте цю ідею, вважаючи її сміховинною. Комітет буде дуже вдячний, якщо ви спокійно уточните свою позицію.
Хіло нахилився вперед; одна його рука лежала на столі, другою він сперся на бильце стільця, тож практично звівся над своїм сидінням. Усі в кімнаті здивовано завмерли, коли веселий вираз його обличчя заступив відверто погрозливий вигляд. Тихим і спокійним голосом, що лунав у повній загрозливій тиші, він звернувся до Стовпа Гірського клану:
— Айт, годі вже цієї хріні. Ти — крадійка. Крадійка нефриту.
Між воїнами Зеленої Кістки не було страшнішої образи, ніж припустити, що людина не заслуговує на нефрит, який носить, що вона дістала його в нечестивий спосіб. Обличчя Айт на мить скам’яніло, а очі спалахнули таким полум’ям, аж здалося, що вона просто зараз злетить зі свого місця і скрутить Хіло в’язи. Та ця мить минула, й Айт з неймовірним апломбом розвернула спокійне лице до радниці Оньде:
— Очевидно, Каул-дзень не має жодної поваги до наших засідань.
— Та ти не з ними говори, ти до мене звертайся! — гарикнув Хіло. Айт уперше подивилася на нього не просто зневажливо, а так, наче напружено оцінювала. — Саме Гірський клан стоїть за розбіжностями в документах НАК. Не бреши мені в обличчя, злодійко ти нахабна. Ти протягом року брала з копалень нефриту більше, ніж вам належить за квотою.
За його спиною Шае різко втягнула повітря. Її нефритова аура спалахнула й накрила його хвилею шоку й докорів: «Що ти твориш?». Він це відчув, немов вона волала у нього в голові. Їхній козир, найвагоміше звинувачення проти «горян» — і він кинув його на стіл на два дні раніше, не чекаючи на результати аудиту, не домовившись із Шае, не заручившись підтримкою прихильників Безгірного клану в Раді. Він зруйнував її план — вони втратили потенційний важіль, можливість використати викриття як розмінну монету в торгах із «горянами». Шае вкрай розлютилася. Він розумів, що мовчить вона лише тому, що Синоптик, який говорить на публіці впоперек Стовпа, — це ще гірше для їхньої репутації.