А от Айт тим часом зібралася. Він вчинив імпульсивно й відчайдушно — і саме на це вона й очікувала. Кивнувши у відповідь на те, що квапливо прошепотів їй на вухо Рі Тужа, вона промовила:
— Панове радники, я ознайомила вас зі справжніми територіальними та бізнесовими втратами. А Каул-дзень брякнув одну-єдину сміховинну й нічим не підтверджену підозру. Хай що спричинило ймовірні розбіжності в документації НАК, я впевнена, що аудит покаже: ішлося радше про ненавмисну недбалість, а не про злу волю. Ці звинувачення — просто спроба нас відволікти.
Хіло розкинув руки, наче обіймаючи все приміщення.
— Оце-от — спроба нас відволікти. Не йдеться тут ні про які перемовини, — він тицьнув пальцем у радницю Оньде, і та трішечки посунулась назад. — Ви хочете миру? Ви всі хочете миру? Гірський клан визнає лише один шлях до перемир’я — правління одного-єдиного клану, що матиме повний контроль і над нефритом, і над «сяйвом». Золото й нефрит разом. То скажіть, ви такого миру прагнете?
Присутні зніяковіло засовались на своїх місцях. З радників-«безгірників» пані Нур сиділа, роззявивши рота, пан Лої — супився. Пани Ван та Кові переводили погляди з Хіло на Шае, перезиралися між собою, отетерівши настільки, що й не знали, як поводитися в цій ситуації. З ними нічого такого не обговорювали.
— Кауле-дзень, — промовила радниця Оньде напрочуд авторитетно, — я мушу попросити вас…
Айт урвала сталевим тоном:
— Гірський клан є найбільшим у країні. У нашому розпорядженні — надійне й адекватне потребам постачання нефриту, і на нас припадає майже половина голосів у НАК. Навіщо нам красти, коли ми й так контролюємо видобуток?
— І це дуже хороше запитання, — Хіло нахилив голову й почухав підборіддя, немов щиро спантеличився. — Може, то ви не для себе крадете. Може, ви знайшли для цього нефриту інше застосування й не хочете, щоб про це дізнались інші Зеленокості, — обличчя його потемніло. — Наприклад, баришуєте ним на чорному ринку через таких людей, як Тем Бень, також відомий як Різьбяр. Роздаєте його рідкокровим крутіям, як той ваш інформатор Мудт Дзіньдононь, який керував бандами кримінальників на «безгірній» території з благословення Гірського клану. І застосовуючи «гірський» нефрит, — це слово прозвучало так, наче він його рикнув. Хіло повільно підвівся зі стільця. — То скільки ж нетренованих і залежних від «сяйва» гангстерів, яких крутить нефритова лихоманка, нипають цим містом, шпигують, крадуть, здіймають за наказом «горян» колотнечу на території інших кланів, розраховуючи дістати нефрит, носити який вони не мають права? Наскільки ж збільшиться Гірський клан, якщо ви всіх їх порахуєте?
Тіло Айт не рухалось, а от голова повільно та зловісно відкинулась назад, а шия по-гадючому витягнулась. Її аура спалахнула вбивчим наміром. І коли Айт заговорила, в тоні не лишилося майже жодного натяку на той викоханий професіоналізм, який вона демонструвала раніше. Цей тон був немов гостре лезо, що обережно розтинає плоть.
— І де ж ви понабиралися таких деталей, Кауле Хілошудоню?
Хіло запхав руку до нагрудної кишені. Усі, крім Айт, сахнулися, а вона навіть не ворухнулась, коли він дістав звідти чорну касету.
— Усе розповів кам’яноокий Тем Бень. Вони з Мудтом уже годують черву на дні гавані, — і кинув касету на стіл.
Касета ковзнула на середину стола й завмерла там, наче вибуховий пристрій, якого ніхто не хоче торкнутися. Хіло опустив долоні на стіл і пошепки промовив:
— Я вже знайшов у своєму дворі два твої бур’яни, крадійко, і збираюся розшукати й інші. Коли ми зустрінемося наступного разу, то це станеться не в цій кімнаті і про жодні перемовини йтися не буде.
Хіло розвернувся й вийшов. Шае ще секунду сиділа, не ворушачись, та він почув, як вона підвелася й мовчки подалася за ним. Ніхто з них не промовив ані слова.
А за два дні задзеленчав телефон.
— Айт-дзень хоче зустрітися з вами наодинці, — промовив по той бік лінії Рі Тужа. — Десь на нейтральній території і в непримітному місці.