Коли Хіло тепер згадував про це, тупість п’ятнадцятирічок змушувала його хитати головою, та після того випадку ніхто і кривого слова в обличчя Майкам не мовив — принаймні якщо не хотів кинути виклик Каулові Хіло. Ясна річ, ніхто не хотів.
Після загибелі Лотта-старшого Хіло оцінював шанси втримати Соґень без особливого оптимізму. Більшу частину району вони вже втратили, і хвиля колотнечі дісталася Старого міста, яке ще кілька тижнів тому він вважав за твердиню Безгірного клану.
Вони з Кенем похмуро обговорювали стратегію в автівці, прямуючи до «Нефритової пані». Казино перетворилося для клану на одне з основних місць зібрань, і там завжди юрмилися Рогові люди. Самому Хіло більше подобалось, як годують у «Двічі зверху», але пожежа пошкодила тамтешню кухню й не було жодного сенсу робити ремонт, поки точиться вулична війна, а вони цей заклад можуть узагалі втратити. Та по приїзді на них чекала шокуюча звістка. Один із Пальців вибіг крізь вхідні двері й кинувся вниз сходами, щойно вони вийшли з «дукеси».
— Ейтень, — з позеленілим обличчям видихнув молодик.
Він аж тремтів, коли вів їх до грального дому й униз сходинками.
Мовчазна юрба Пальців, що зібралась у коридорі, розступилася, притуляючись до стін і даючи дорогу Хіло й Кеневі. Ейтень, стогнучи, лежав на шкіряній канапі у зоні відпочинку в підвалі. Йому відрубали обидві руки, припаливши культі біля плеча. Хтось покликав доктора Трува. Огрядний лікар-Зеленокостий схилився над Ейтенем, направляючи Енергію в чоловікові груди.
Ейтень плакав:
— Ні, зупиніться, не чіпайте мене, — і звивався безруким тулубом, намагаючись відштовхнути лікаря.
Коли приголомшений видовищем Хіло завмер, вдивляючись у те, що відбувається, доктор Трув підвівся й витер спітніле чоло.
— Це триматиме його живим, доки він не опиниться в лікарні. Швидка вже їде.
— Хіло-дзень, — схлипнув Ейтень, і Хіло нахилився до нього. — Допоможіть мені, прошу. Він не дозволив мені померти чистою смертю, навіть тієї дрібки поваги, що проявив до Лотта й Сатто, до мене не мав. Відправив назад живим, щоб я переказав вам повідомлення.
Хіло схилився до обличчя Ейтеня:
— То яке повідомлення відправив Ґоньт?
Сірі очі Ейтеня спалахнули люттю. Вигляд він мав такий, наче плюнув би, якби тільки зміг сісти.
— Я не хочу таке повторювати, Хіло-дзень. Це образи, вам таке не варто навіть слухати.
— Цей ганебний козел-сечопій заради цього повідомлення тебе скалічив, — мовив Хіло. — Кажи, що там було, Ейтеню. На могилі брата свого клянуся, що я зірву для тебе Ґоньтів нефрит.
Та чоловік і далі вагався; лице, в якому не лишилося ні кровинки, блищало від поту.
— Ґоньт сказав, що дає вам час здатися самому — до кінця новорічного дня. Якщо ви це зробите, він гарантуватиме вам неминучу смерть — чесну, на мечах, і дозволить вашій родині поховати вас із усім нефритом. Решті Безгірного клану збережуть життя, якщо вони увійдуть до Гірського клану або поїдуть у вигнання, — Ейтень важко втягнув повітря. — А якщо ви відмовитеся, Ґоньт обіцяє посилати вам голови Кулаків, а з Аньденем та Шае-дзень вчинить гірше, ніж зі мною. Він збирається спалити будинок Світоча й винищити клан під корінь.
Ейтень побачив, як у погляді Стовпа промайнула жага вбивства, і з несподіваною наполегливістю підвів голову.
— Покладіть край моєму життю, Хіло-дзень, та заберіть мій нефрит для потреб клану. Вам від мене тепер жодної користі. Я ж воїн Зеленої Кістки, Кулак Безгірного клану. Я не можу жити отак. Будь ласка…
Кень, що стояв за спиною Стовпа, щось невиразно гмикнув, погоджуючись.
Туман люті, що застилав очі Хіло, трохи відступив, дозволивши йому нахилитися нижче й покласти долоню на чоло Ейтеня.
— Ні, Ейтеню. Просто цієї миті тебе мучать приниження та біль. Тобі не слід думати про смерть у такому стані. Ти ж тільки руки втратив. Зараз уже є хороші протези, еспенці їх виробляють. У тебе лишився твій гострий розум, вишкіл, нефритові здібності. А ще ж дружина — у тебе прекрасна дружина, і в животі у неї росте маля. Тобі не слід помирати, якщо ще зможеш знайти в собі сили.
— Їй не можна бачити мене таким, — схлипнув Ейтень. — Я їй не дозволю.
Хіло озирнувся на Пано — Пальця, який привів їх сюди.
— Іди сповісти дружину Ейтеня-дзень, що його поранили. Стеж, щоб вона залишалася вдома, доки він не буде готовий з нею зустрітися. Забезпечуй її всім, чим треба, втішай, що з чоловіком усе буде гаразд, але хай лишається вдома. Йди.
Коли Пано побіг виконувати його наказ, Хіло знову розвернувся до Ейтеня.