Хіло вимкнув світло, й кімната занурилась у темряву. Відтак ліг на неї, притискаючи тіло до ліжка та затуляючи вуста рукою. Вона сполохано прокинулась, очі широко розплющились, а тіло сіпнулось під його вагою. Встигла видати притлумлений крик, а Хіло тихо засміявся й шепнув їй на вухо:
— Вень, треба бути обережнішою. Якщо лишаєш вікно прочиненим на ніч, крізь нього можуть залізти чоловіки з нехорошими намірами.
Вона припинила борюкатись. Серце досі калатало у грудях, викликаючи у нього захват, проте тіло її розпружилось. Вона відкинула його руку від рота.
— Це ти в усьому винен, — різко промовила Вень. — Я заснула, поки чекала на тебе, а натомість ти мене до всирачки налякав. Де ти був?
Йому було приємно почути, що це через нього вона засиділась.
— У «Подвійному талані», мав трохи клопоту.
— І цей клопіт якось стосувався азартних ігор чи стриптизерок? — вигнула вона брови.
— Нічого такого веселого, — запевнив Хіло. — Можеш братів спитати, якщо мені не віриш.
Вень виклично засовалась під вагою його тіла, її оголені плечі та стегна потерлися об його одяг.
— Кень з Тажем мені нічогісінько не розкажуть. Надто вже тобі віддані.
— Чого ж ти їм так не довіряєш? — Хіло прихопив губами мочку її вуха, засмоктуючи до рота, розстібаючи тим часом ремінь і скидаючи штани. — Я певен, що вони снують змову, аби мене прибити. Щойно побачили, як я на тебе дивлюся, то одразу зрозуміли, що я збираюсь підкотити до їхньої молодшої сестрички, — він стягнув із неї трусики, погладив між ніг й одразу занурив у неї два пальці. — Довелося зробити їх найдовіренішими Кулаками, бо вони з мене уже кишки випустили б.
— Хіба їх можна в цьому винуватити, — промовила вона, заохочувально рухаючи стегнами.
Його слизькі й теплі пальці занурювались глибше, випірнали назовні. Вень розстібнула ще три ґудзики на його сорочці й стягнула одежину йому через голову.
— Чого ще сину могутнього роду Каул треба від кам’яноокої — особливо з такої збезчещеної родини, як ото моя, — окрім швидкого перепихону?
— Багато швидких перепихонів?
Він поцілував її — наполегливо, нетерпляче, атакуючи її рот губами і язиком. Болісно настовбурчений член притискався до внутрішнього боку її стегна. Вень занурила руки у волосся Хіло, пробіглась пальцями по шиї, грудях, торкаючись шматочків нефриту, занурених уздовж ключиць та засиляних крізь соски. Вона торкалась їх, лизала — геть без страху, заздрощів чи жадоби, просто сприймаючи їх як прикраси на його тілі, не більше. Він ще ніколи не дозволяв іншій жінці торкнутися його нефриту, і його неймовірно збуджувала оця їхня спільна безстрашна близькість.
Хіло увійшов у неї одним рухом. Вона була дивовижна — справжній вир відчуттів. Сонячне світло й океан, літні фрукти і мускус. Хіло загарчав від насолоди й схопився за узголів’я ліжка, бажаючи більшого, ще. Загострені нефритом чуття аж гули від сили вражень: гуркіт її серцебиття, грім дихання, полум’я її шкіри проти його. Він шкодував, що вимкнув світло, бо хотів бачити її краще, впиватися кожною деталлю її тіла.
Вень здійняла стегна над матрацом, стиснула Хіло й дивилася йому у вічі, не зводячи погляду, — в тих очах відбивались дві цяточки світла від вуличних ліхтарів, наче свічки, що плавають у басейні. Її щире захоплення піднесло його ще вище. Він смоктав її соски-вишеньки. Пірнув в улоговину між її грудьми, затягуючись її незрівнянним ароматом. Вень ухопила його за стегна, наполегливо скеровуючи в потрібному напрямку, і він кінчив, радісно гублячи будь-який контроль над собою.
Хіло впав на неї, свідомість помандрувала ген далеко, а він віддихувався у м’якому вигині її шиї.
— На цьому світі для мене нема нічого важливішого за тебе.
Прокинувся він уже на світанку. Сонячне світло проштовхувалось у прогалини між будівлями, просотувалось крізь вікна. Попереду ще один спекотний день.
Хіло задивився на прекрасне створіння, що спало поруч з ним, і його зненацька охопив нестримний потяг: йому прагнулось зменшити її, згорнути й силою якоїсь незнаної магії увібрати в себе, щоб він завжди міг носити її із собою, куди б не пішов. До Вень він насолоджувався жінками і мав досвід теплих, навіть ніжних стосунків. Але це не можна було навіть порівняти з його почуттями до Вень. Бажання її ощасливити відчувалось як фізичний біль. Думка про те, що хтось може скривдити її чи забрати в нього, сповнювала гарячковим гнівом. Вень могла попросити його про будь-що, і він віддав би їй це.