Аньдень змигнув і нічого не відповів: такий поворот розмови захопив його зненацька. Важко було не піддатися чарам упевненого й виразного Рогового баритона, що звучав приязно й розслаблено, немов голос дуже вправного диктора на радіо. Він дивно контрастував з тим лячним ефектом, який спричиняла постава Ґоньта.
А Ґоньт вів далі:
— Порядку в країні тоді не було. Усе росло й відбудовувалось — такий собі скажений, але бридкий безлад. Зеленокості стежили, щоб був мир, робили все, щоб злочинці та іноземці не взяли гору, й посеред усього цього Айт Ю та Каул Сень розсварилися і знищили Товариство одної гори. Наскільки пригадую, Ауні належали до найгучніших голосів серед тих, які хотіли, щоб родини Айт і Каул узгодили всі суперечності й Зеленокості об’єдналися під владою одного клану. Зрештою твій дідусь обрав сторону Каулів, але родина Аунь розділилася. Твій дядько пішов до академії та став найближчим другом Каула Ланя, а от мати пішла вчитися до Храмової школи В’є Лонь. Якби вона лишилася в живих і сказала своє слово, то цього року ти присягнув би у вірності Гірському клану.
Аньдень вперто дивився перед собою, міцно стиснувши зуби. Що за гру затіяв Ґоньт?
— Моя мати свого слова не скаже, — сухо промовив він. — Коли вона померла, Каул Сень забрав мене до себе. Я в боргу перед ним за моє навчання, за той нефрит, що надіну після його завершення.
Ґоньт знизав плечима, від цього руху в нього напнулися м’язи.
— Світоч Кеконю нині вже старий. Тобі варто зважити, чи примушує тебе борг перед ним застрягнути в підлеглих Каула Хіло, — досі впевнений голос Ґоньта нічого не виказував, але тепер трохи зірвався, що не лишило сумнівів: Рога Безгірного клану Ріг «горян» зневажає.
Автівка звернула на дорогу, що вилася пагорбами вгору. Обабіч них буяла зелень, яку час від часу розтинали дорожні знаки, вкриті побляклою фарбою, та приватні з’їзди за поіржавілими металевими воротами. Аньдень постарався, щоб його тон не виказував дедалі більшої тривоги:
— Куди ви мене везете?
Ґоньт відкинувся назад, заповнюючи ледь не все сидіння.
— На вершину Гори.
РОЗДІЛ 9
ЯК ОМИНУТИ АЙШО
Лань якраз зустрічався з Дожу та двома поважними Ліхтарниками, коли зібрання урвала секретарка Дожу. Вона обережно постукала й пискнула:
— Я перепрошую, Кауле-дзень, тут вас чоловік по телефону питає. Каже, що це терміново.
Стовп спохмурнів. Може, це знову з еспенського посольства, хочуть вмовити його чи підкупити, щоб він змінив позицію щодо квот на експорт нефриту. Він перепросив і вийшов за двері, які відчинила для нього секретарка. Та сором’язливо всміхнулась. Лань не знав її імені. Синоптик, судячи з усього, секретарок міняв часто. Ця була геть дівчиськом й убралася в майже прозору рожеву блузку, через яку Ланеві було видно чорний ліфчик. Вона поспіхом кинулась поперед нього до свого стола й переадресувала дзвінок до його кабінету.
Не те щоб Лань вважав це приміщення своїм кабінетом, але воно дійсно було зарезервовано для тих випадків, коли в нього виникало бажання покерувати звідти справами. Та більшу частину часу воно лишалось порожнім. Горішній поверх офісної вежі на Корабельній вулиці, що у Фінансовому кварталі Дзаньлуня, яка належала Безгірному клану, міг похвалитися незрівнянним краєвидом, але то було царство Синоптика. Ланеві більше подобався його кабінет у маєтку Каулів.
Він зняв слухавку й прийняв дзвінок.
— Кауле-дзень, — неквапно промовив звучний чоловічий голос, — у нас ваш юний друг Аньдень. Ми з ним тут зустрілися на гуляннях на честь Дня човнів. Жодного правила не порушили. Просто хочемо з ним поговорити, сердечно та вкрай цивілізовано. За три години його звільнять — у Храмовому кварталі, поряд із транспортною розв’язкою. Вам не варто перейматися його безпекою… якщо з боку Безгірного клану не буде надто гострої реакції. І це я маю на думці вашого Рога.
— Ясно, — промовив Лань.
Він знав, що розмовляє з представником Гірського клану, — нікому іншому на таке нахабства не стало б. І підозрював, що чоловіком на лінії був Ґоньт Аш. Лань сперся на письмовий стіл і промовив спокійно-залізним тоном:
— Запевняю, вам доведеться виконати свої обіцянки.
— Не хвилюйтесь за Аньденя. Він дуже шанобливо й чемно поводиться. Непокоїтись варто за вашого брата, це він може зіпсувати ситуацію, — і співрозмовник повісив слухавку.