На горішній поверх вони піднялися ліфтом. Лань уже чекав: обличчя таке ж спокійне, як і завше, коли Аньдень його бачив, але він радісно обійняв хлопця.
— Заходь і сідай, — Стовп повів Аньденя до свого кабінету.
— Вони відвезли мене на зустріч до Айт Мади, — сказав Аньдень. — Ланю-дзень… вона хотіла, щоб я одразу з тобою поговорив.
На словах «з тобою» він особливо наголосив.
Лань усе зрозумів. Коли вони підійшли до його кабінету, Стовп повернувся до Хіло і промовив:
— Спочатку я хочу поговорити з Аньденем наодинці. Розшукай Дожу, й зачекайте на мене тут.
Вигляд Хіло мав роздратований, але не здивований. Він підсміхнувся до Аньденя, щоб показати — насправді він зла не тримає, подав знак Тажеві, й вони удвох пішли, щойно Лань зачинив двері кабінету.
Аньдень сів на найближчий стілець та з вдячністю узяв пляшку з лимонною газованкою, яку Стовп дістав для нього з невеличкого холодильника.
— Не буду брехати — ти сьогодні змусив нас похвилюватися, — сказав Лань. Він поспостерігав за тим, як Аньдень хлебче газованку, і промовив: — Не поспішай. А тоді розкажеш, чого хочуть «горяни».
Коли кузен завершив розповідь, Лань трохи помовчав. А потім підсумував:
— Ти молодець, Аньденю. Поводився спокійно і вчинив точнісінько так, як і мав. Мені прикро, що тобі зіпсували День човнів, але в майбутньому маєш бути обачнішим. Та я певен, що Хіло тобі це вже сказав. І, зрештою, ти повівся дуже хоробро заради свого клану.
— Мені шкода, що я спричинив клопіт, Ланю-дзень.
Лань усміхнувся. Хлопець (ні, молодий чоловік, нагадав собі він) завжди таким був: трішки занервовим, трішки заґречним. У будинку Каулів він і досі поводився як гість: очікував ледь помітного дозволу сісти, поїсти чи висловити свою думку, хай навіть жив у тому домі з дитинства й досі повертався туди на канікули.
— Ти ніколи не спричиняв нам клопоту, Аньденю, — сказав йому Лань. — Гадаю, «горяни» планували нас якось розворохобити. Просто так вийшло, що на шляху в Ґоньта трапився ти.
Він підвівся, й Аньдень встав слідом за ним.
— Що ти будеш робити? — спитав хлопець. — З пропозицією Айт?
— Обговорю її зі своїми Рогом та Синоптиком, — відповів Лань. — Тобі цим перейматися не треба. Просто зосередься на навчанні й готуйся до цьогорічних іспитів. Ти й далі наближаєшся до того, аби стати першоранговим випускником?
— Гадаю, так. Щосили постараюся, — пообіцяв Аньдень.
На Ланя нахлинула гордість. Аньдень був хорошим хлопчиною: у минулому в нього лишилась сімейна трагедія, але дорослішання він долав цілком успішно. Лань щодня відчував вдячність за те, що йому вдалося переконати діда взяти Аньденя до себе як члена родини Каул.
Лань провів кузена до крісел у фоє перед ліфтами, де чекали Дожу, Хіло та Майк Таж. Таж повіз Аньденя до академії, а Лань із Рогом та Синоптиком повернулися до кабінету. Лань налив по щедрій порції ходзі з льодом і сказав:
— Беріть, нам це знадобиться.
Свій напій він вихилив одним махом і уважно придивився до інших чоловіків: Дожу сидів на стільці, схрестивши довгі ноги, з виразом терплячої цікавості на лиці; Хіло сперся на стіну, погляд мав гострий і вичікувальний. Лань відчував, як гомонять їхні нефритові аури: в одного — тьмяна й прохолодна, в іншого — гаряча і гладка.
— «Горяни» збираються виробляти СВ-1 та продавати його до Їґутану, — сказав Лань. — Вони зароблять на цьому купу грошей, і Айт запропонувала, щоб ми до них приєдналися.
Після того як Лань розказав усе, що дізнався від Аньденя, Хіло випростався.
— За кого Айт нас має? — вираз обличчя він мав сердитий, але голос видавав його збентеження. — «Горяни» копали під нас кілька місяців, а сьогодні Ґоньт схопив Енді просто на вулиці. З такого війни починаються. І вони думають, що після цього ми з ними ляжемо в одне ліжко? Якби Айт справді хотіла поговорити про діло, то прийшла б до тебе як годиться, з усією повагою. Це не серйозна пропозиція. Це зневага.
Хіло мав слушність: те, що «горяни» відправили повідомлення Безгірному клану в такій завуальовано-загрозливій манері, було прямою образою, та принаймні Лань дізнався від Аньденя, чому Айт вчинила саме так: «Я б із задоволенням подискутувала з Каулом Ланем, але як таке станеться, якщо його Ріг знову й знову нас ображає?». Стовп іншого клану проголосила, що вона не зглянеться на прямі перемовини з Каулом Ланем, доки він не осадить свого брата — або й не позбавить його посади Рога.