Така вимога була просто обурливою. Як можна взагалі вести якісь дискусії за настільки відверто непоштивих умов, коли один Стовп підважує вибір іншого там, де йдеться про власного Рога? Лань анітрохи не сумнівався, що Хіло та його люди ускладнили «горянам» життя, але його брат запевняв, що завжди йшлося про реакцію на дедалі більший підступ з боку «горян». Чи справді Хіло був агресором, що стояв на заваді миру, чи він просто надто добре виконував свою роботу і Айт хотіла б викинути з гри таку людину, щоб їй легше було домінувати над Безгірним кланом, а то й поглинути його повністю?
Про те, щоб позбутися головного бійця клану, не йшлося, та, може, Рогові варто нагадати, що він теж несе відповідальність за зіпсуті стосунки між кланами. Лань пильно глянув на брата і промовив:
— Айт каже, що поговорить зі мною особисто, якщо ми покладемо край перепалкам на вулицях і покажемо, що зацікавлені в ділових перемовинах.
Він краєм ока помітив, як кивнув Дожу, й запідозрив, що літній радник здогадався, чого саме насправді вимагала Айт.
— То вона з нами поговорить, якщо Безгірний клан впаде навзнак і дозволить «горянам» по нас потоптатися? — в Хіло роздувалися ніздрі. — Я в курсі: ти вважаєш, що я часом дуже запальний, що легко серджуся й сприймаю все навколо надто особисто, але, Ланю, повір, я знаю, що тут і до чого. Ґоньт з виду тупак, але він — мужик головастий. Кожного разу, як я відвернуся, він відкушує від нас шматочок. Потрошку, потрошку, ніколи аж так багато, щоб спровокувати відкриту війну. То я з’ясовую, що двоє наших Ліхтарників платять данину його Кулакам. Чи що умови оренди в будинку, де розміщено наші фірми, погіршилися й домовласник продав будівлю своєму кузену-«горянину». Проковтнути нас одним махом, як вчинили з «Трьома Жунями», вони не здатні, тому натомість постійно дошкуляють у дрібничках.
Лань розвернувся до свого Синоптика:
— А ти, Дожу, як вважаєш?
Дожу відповів не одразу. Лань вирішив, що той аж занадто забарився з відповіддю, немов свідомо приховував, що вже мав її напоготові:
— Я вважаю, що пропозиція Айт-дзень має свої плюси. Кулаки обох кланів бачать лише на відстань, куди сягають їхні клинки. І хай які вони там мають дрібні суперечки щодо території, це не так багато важить, коли йдеться про ширшу картину, і не мусить впливати на наші рішення, коли мова заходить про великі оборудки.
У хрипкуватому голосі було легко розчути критику на адресу Рога клану.
— Айт-дзень має рацію. Усі іноземці прагнуть дістати СВ-1, і ми, Зеленокості, можемо отримати гарні прибутки, якщо запровадимо надійне постачання і контролюватимемо його. Оскільки справи вестимуться по той бік моря, в Їґутані, це позбавить нас ризику отруїти свою країну. Зеленокості завжди були найсильнішими, коли об’єднувались: замість намагатися поділити Кеконь ми можемо укласти з «горянами» альянс, що дозволить заробити нам усім.
Хіло вишкірив зуби:
— З «горянами» неможливо укласти альянс. «Троє Жунів» дізналися про це в дуже поганий спосіб. Ідеться про те, чи будемо ми двома кланами з двома Стовпами, чи одним кланом з одним Стовпом.
Хіло вицмулив зі склянки кубик льоду та з хрускотом розжував, обличчя в нього відверто спохмурніло.
— Якщо ми викажемо зацікавленість, якщо погодимося з ними працювати, вони просто скористаються нагодою і спробують перехопити контроль над нами. Я й на секунду не повірю, що Айт всерйоз збирається поділитися владою. Не така вона людина. Вона навіть не сказала відверто, чого від нас хоче. Фінансування? Підтримки людьми?
— Схоже, для початку вона хоче гарантій бодай того, що ми проти них не виступатимемо, — сказав Дожу. — І це цілковито логічно, бо навіщо інакше затівати ці ігри з Аньденем? Коли хлопець випуститься, ми зможемо відправити його попрацювати на «горян» у тому їхньому їґутанському представництві. Як Айт-дзень і казала, це хороша робота, що вимагає неабиякої відповідальності. Через нього ми дізнаємося все про те, як «горяни» там працюють, а вони, зі свого боку, можуть бути певні, що ми вкладатимемося у збереження миру, а не копатимемо під них чи підемо до еспенців. Отак обидві сторони зможуть довіряти одна одній.
— Відправити Енді до наших ворогів? — Хіло вибалушив очі, не ймучи віри Синоптиковим словам, і аура його стала надто неприємною для Чуття.
— За епохи Трьох корон, — сказав Дожу, — царські двори часто обмінювались дітьми, щоб обидві сторони були зацікавлені у збереженні хороших стосунків.
— Ти пропонуєш віддати Енді як заручника? — Хіло з вишкіром розвернувся до Ланя. — Нізащо. Тільки через мій, блядь, труп!