Таж підвівся, а підліток корчився і стогнав у нього під ногами — гамірлива енергія нефриту різко полишила його тіло, забравши разом із собою сердите дзижчання в голові Хіло. Молодший Майк схопив крадія за офіціантську сорочку на спині, смикнув угору й потягнув сходами до головної зали. Захоплені видовищем клієнти, що повставали з місць, мовчки позадкували, розчищаючи йому шлях. З убиральні вийшов Кень, тягнучи за руку хлопчину-абукейця, що тихенько скиглив. Він штовхнув хлопця, той впав навколішки, а поруч із ним Таж шпурнув крадія.
До Кеня, спираючись на спинки стільців, чалапав Шонь Джюдонрю. З його вигляду було видно, що він не дуже розуміє, де чи як тут опинився, але достатньо при тямі, аби розлютитися. Шонь вибалушив розфокусовані очі. Однією рукою затискав вухо.
— Злодюги, — пробелькотів чоловік і потягнувся по ніж-кіготь, що ховався під піджаком у піхвах через плече. — Та я їм обом тельбухи випущу!
Підбіг пан Уне, заперечно розмахуючи руками:
— Шоню-дзень, я вас благаю, тільки не в обідній залі!
Він витягнув перед собою тремтливі руки, огрядне обличчя розгублено пополотніло. Кепсько вже те, що «Подвійний талан» отак осоромився: на кухні ресторану знайшли собі прихисток двоє крадіїв нефриту. Та якщо цих хлопців заріжуть на очах свідків просто попід вітриною з десертами — заклад не переживе такого неталану. Ресторатор кинув наляканий погляд на зброю Шоня Джю, а тоді глипнув на братів Майків та отетерілих клієнтів навколо. Губи його ворухнулись:
— Це жахлива наруга, але, панове, будь ласка…
— Пане Уне! — Хіло встав із-за свого столика. — А я й не знав, що ви додали до розваг вистави.
Усі перевели погляди на Хіло, що перетинав залу. Він відчув, як юрма потроху зрозуміла. Клієнти ресторану, які сиділи найближче, помітили те, на що Беро під час отого поверхового огляду не звернув уваги: з-під димчасто-сірого спортивного піджака та розстібнутої на два верхні ґудзики ніжно-блакитної сорочки Хіло визирала довга низка дрібних нефритових камінців, що вкривали шкіру над його ключицями, — таке собі намисто, втоплене у тіло.
Пан Уне кинувся вперед і, заламуючи руки, пішов поряд із Хіло.
— Кауле-дзень, нема для мене більшої ганьби, ніж потурбувати вас за вечерею. Я не знаю, як до моєї кухні потрапили оці два злодійкуваті шматки лайна. Чи можу я щось зробити, щоб це залагодити? Будь-що. І, звісно, скільки їжі та напоїв ви схочете…
— Та буває, — Хіло продемонстрував знезброювальну усмішку, але ресторатор так і не заспокоївся — коли він кивнув і витер спітніле чоло, то мав ще знервованіший вигляд.
— Заховай ножа, дядечку Джю, — сказав Хіло. — Панові Уне доведеться багато прибирати й без крові на килимі. І я певен, що всі ці люди, які платять за гарну вечерю, не хочуть, аби їм зіпсували апетит.
Шонь Джю завагався. Хіло звернувся до нього «дядечку», висловив повагу, попри очевидне всім публічне приниження старшого чоловіка. Та цього, схоже, не вистачило, щоб його втихомирити. Він штрикнув ножем у бік Беро та Сампи:
— Це ж крадії нефриту! Я маю право на їхні життя, і ніхто мені нічого впоперек не скаже!
Хіло простягнув руку Тажеві й отримав паперовий конверт. Висипав на долоню два камінчики. Кень віддав третю сережку. Хіло задумливо покатав на долоні три зелені стрижні й докірливо глянув на Шоня примруженими очима.
Вираз люті на обличчі Шоня заступила тривога. Він витріщався на свій нефрит, що лежав на долоні іншого чоловіка, й сила каменю цієї миті струмувала тілом Хіло, а не його власним. Шонь завмер. Ніхто не казав ні слова, зненацька все навколо огорнула тиша.
Шонь хрипко відкашлявся:
— Кауле-дзень, я не хотів, щоб мої слова прозвучали як прояв неповаги до самого Рога, — цього разу він заговорив шанобливо, немов звертався до старшого чоловіка — Звісно ж, я повністю підкоряюся судженням клану, коли йдеться про встановлення справедливості.
Хіло з посмішкою узяв Шоня за руку й опустив на його долоню три коштовні камінчики. Потім обережно зімкнув пальці чоловіка навколо нефриту.
— У такому разі нічого серйозного не сталося, — мовив Хіло. — Мені подобається, коли Кень і Таж мають причини триматися насторожі.
Він підморгнув до братів, наче обмінювався жартом на шкільному дворі, та, коли знов повернувся до Шоня Джю, веселощі геть полишили його обличчя.