Відповів Лань різко:
— Мені що, потрібна причина, щоб навідати молодшу сестру?
І щойно Шае завмерла, зачувши неприхований докір, як він підморгнув, показуючи, що просто жартує. Цей жест був настільки характерним для Ланя, коли той поводився найрозслабленіше, і водночас настільки контрастував із серйозним флером, що огортав його, коли він став Стовпом, що Шае аж розсміялася.
Лань вихилив половину склянки, а тоді повернувся до Шае з уже серйознішим виразом обличчя.
— Шае, я прийшов не просто так, — і перед тим як продовжити, він якийсь час добирав слова. — Я маю певні сумніви, чи Дожу розповідає мені все, що я мушу знати. Кращого Синоптика не знайти, і ти знаєш, які вони з дідом близькі. Але є дещо в його словах, дрібнички, які змушують думати, що я не можу покластися на нього повністю.
Шае скривилась — Дожу їй не подобався.
— Ти ж можеш призначити на його місце когось іншого.
Лань поглянув їй прямо у вічі, як це часто робив.
— Я поважаю твоє рішення триматися осторонь від кланових справ. Мені не подобається, що ти без нефриту ходиш містом, але зупиняти тебе не буду. Хай там що ти вирішиш — я тебе підтримаю. Я це вже казав, і нічого не змінилося.
— Але… — додала Шае, і плечі в неї похилилися.
Ну от, це було лише питанням часу…
— Мені потрібна людина, якій я довіряю і яка знається на справах, щоб поїхати до копалень і роздивитися довкруги. Погортати рахункові книги, перевірити, чи все в порядку, переконатися, що все чітко відповідає офіційним звітам НАК. Така собі особиста послуга.
Відповідати одразу вона не стала. Тепер Шае розуміла, чому Лань приїхав до неї під приводом відвідин, а не став говорити про це в будинку, де їх міг помітити Дожу й замислитись, що відбувається.
— І це все? — спитала вона.
Він насупився, немов запідозрив у її словах сарказм:
— Це ж кілька тижнів роботи.
— Знаю, але це все, що тобі потрібно, більше ні про що не проситимеш?
— Ні, — сказав він. — Це все. Шае, я не збираюсь тихцем, отак поступово втягувати тебе у кланові справи, якщо це маєш на увазі.
У його тоні промайнув натяк на різкість, і Шае винувато опустила очі. Засумнівавшись у Ланевих мотивах, вона образила його гордість, і це по тому, як він уже пішов на поступки, коли завітав сюди й попросив молодшу сестру про допомогу.
Кілька років тому стосунки Шае з еспенцями почалися з кількох невеличких і простих прохань, які перетворилися на дещо більші прохання, а ті згодом — на теку з її іменем і майже зруйнували її стосунки з дідусем. Шае пам’ятала, як один-єдиний крок у певному напрямку може провіщати незворотні зміни на життєвому шляху.
Але ж цього разу її просить брат, а не Джеральд чи хтось із його усміхнених командирів. Лань був Стовпом, він міг вимагати від неї відданості, попросити, щоб вона стала навколішки й повторила присягу, а якби відмовилась — міг прогнати її з родини. Але він цього не зробив. Шае не думала, що він розглядатиме таку можливість, навіть у разі її відмови. Вона завжди довіряла Ланю, і тепер їй про це нагадали.
Несподівана подорож на південь, углиб острова, змусить відкласти дещо невиразні плани пошуку роботи, але не те щоб вона себе обмежувала якимись строками.
— Ланю, я поїду, — промовила Шае. — Зроблю тобі послугу.
РОЗДІЛ 14
ЗОЛОТО Й НЕФРИТ
Лань як Стовп мав кількох безпосередніх підлеглих, очолюваних його давнім другом за академією Вунем Папідоньвою. Вони не мали стосунку ні до бойового крила клану, ні до ділового й не підпорядковувались ні Рогу, ні Синоптику. Вони стежили за розкладом Ланя, а на додачу займалися адміністративними та домашніми справами — скажімо, безпекою й доглядом за маєтком Каулів та іншою нерухомістю клану, зокрема пляжним будиночком у Маренії. Їхній формальний авторитет у клані був невисоким, але цих людей не варто було недооцінювати. Ключові Стовпові були повірниками Стовпа і згодом незрідка посідали впливовіші пости.
Усупереч впертому небажанню діда з цим допомогти Лань іще більше ствердився в намірі впродовж року відправити Юня Дожу на пенсію і призначити свого Синоптика. Та, враховуючи нещодавні події й напружені стосунки між кланами, було б немудро позбуватися нинішнього Синоптика, доки Лань не знайшов нового — такого, кому зміг би цілковито довіряти й хто був би готовий перейняти посаду. Серед основних кандидатур, що він потайки розглядав, був і Вунь, проте Лань сумнівався, чи не забракне його завжди відданому помічникові спритності розуму, щоб узятися за настільки важливу для клану роль. Він вирішив, що протягом кількох наступних місяців доручатиме Вуню вагоміші завдання й подивиться, як той із ними впорається. А тим часом не виключено, що Каул Сень пом’якшить своє ставлення.