Батько Ланя на той галас не зважав і спокійно продовжив:
— Чоловік, що носить царську корону, не може носити нефрит воїна. Золоту й нефриту разом не бувати. Ми, Зеленокості, живемо за принципами айшо. Ми захищаємо країну від ворогів, а слабких — від сильних.
Тепер Каул Ду тримав сина за плечі витягнутими руками. Ліве око в нього примружилось, а вираз обличчя став задумливим:
— Коли скінчиться ця війна, коли ми переможемо «шоті», клан має відбудувати країну й захистити народ від розбрату. Ех, Ланю-се, не думаю, що я доживу, аби це побачити, але ти мусиш стати Зеленокостим іншого ґатунку, ніж я.
— Я хочу, щоб ви запровадили закон, — сказав Лань голові Соню, — який запобігатиме перетворенню одного клану на мажоритарного акціонера в Нефритовому альянсі Кеконю.
Голова стиснув товсті губи.
— Це цікаво, — повільно промовив він, — враховуючи, що структура власності в НАК за останні п’ятнадцять років практично не мінялася і два найбільші клани країни володіють приблизно однаковими частками.
— У Гірського клану тридцять дев’ять відсотків, у Безгірного — тридцять п’ять, решту поділено між меншими кланами, — уточнив Лань. — Але я мушу виправити вас, пане голово, адже останні зміни сталися минулого року, коли «горяни» збільшили свою частку на два з половиною відсотки, поглинувши клан «Троє Жунів». А досягли вони цього, убивши всіх носіїв нефриту в родині Жунь.
Голова Сонь скривився, й Лань приховав посмішку. Ніколи не зайве нагадати політикам, що Зеленокості послуговуються іншими уявленнями про темп подій і жорстокість.
— Кауле-дзень, оцей закон, що ви пропонуєте… потрібен для захисту?
Тепер голова заговорив прохолодно-допитливим тоном. Його густі сиві брови зустрілися на чолі, й між ними утворилася глибока западина. Лань здогадувався, про що той думає: невже є причини боятися, що «горяни» можуть спробувати завоювати менші клани чи, хай боги боронять, захопити Безгірний клан?
— Це потрібно для захисту країни, — твердо промовив Лань. — НАК створили після війни, керуючись логічним припущенням, що саме Зеленокості мають відповідати за експорт нефриту. Тоді вважалося природним, що всі клани будуть зацікавлені у співробітництві, коли йдеться про обмеження та захист поставок нефриту. Та це було до того, як винайшли СВ-1, до того, як збільшилися прибутки від експорту, та до… певних змін у керівництві основних кланів.
Сонь спитав прямо:
— Ви вважаєте, що «горяни» хочуть перебрати владу над НАК?
— Я вважаю, що в інтересах держави позбавити їх цієї спокуси.
— В інтересах держави чи Безгірного клану?
У відповіді Ланя вчувався докір:
— Я не шукаю переваг для Безгірного клану. Будь-який закон Ради стосовно НАК поширюватиметься на мій клан так само, як і на клан Айт Мадаші.
Він нахилився вперед і сперся ліктями на стіл Соня. Від цього руху короткі рукави Ланевої сорочки підсмикнулися вгору, й голова кинув короткий погляд на інкрустовані нефритом браслети, що зблиснули на передпліччях Ланя.
— Нефрит — національне надбання, його не може контролювати одна людина чи й група людей. Ідеться про потребу в балансі сил.
Голова Ради Сонь почухав щоку й задумливо промовив:
— Ухвалити закон, що завадив би будь-яким хитрощам, непросто. Зацікавлена сторона зможе обійти його через дочірні компанії або за допомогою посередників і так отримати контрольний пакет.
— Я певен, що в уряді не бракує розумних людей, які зможуть вирішити цю проблему.
Лань промовив це не таким напруженим тоном, бо збагнув, що вони перейшли від «якщо» до «як саме».
— Можна закласти механізм автоматичного перерозподілу акцій між основними акціонерами, якщо один клан та афілійовані акціонери сягнуть порога в сорок п’ять відсотків. Або додати пункт про те, що НАК підлягатиме націоналізації, якщо опиниться під контролем одного клану. Не думаю, що доведеться вдаватися до таких екстремальних кроків, — додав Лань, коли побачив недовірливий вираз обличчя Соня. — Але це віднадить будь-який клан від ідеї захопити контроль над національним видобутком нефриту, знищивши своїх суперників.
Сонь гучно видихнув крізь ніс і потарабанив пальцями-сосисками по столу.
— Закони не пишуть і не запроваджують одним чарівним словом чи за моїм власним побажанням, ясна річ, — посміхнувся він. — Закон має пройти через Князівську Раду, для цього нам знадобиться підтримка всіх її членів, що мають стосунок до Безгірного клану, і майже всіх незалежних представників.