— Не знаю, — сказала Шае. — Але він мусить піти. Навіть якщо він не зрадник, тоді — дуже недбалий Синоптик.
Лань перезирнувся з Хіло.
— Ми з’ясуємо, що з цього правда. Тепер ми цим самі займемося, — він знову повернувся до Шае. — І ти впевнена, що маєш докази всьому, про що розповіла?
— Так, — сказала Шае.
— Тоді оформи все й до завтра відправ три копії звіту про з’ясоване Вуню Папідоньві. Тільки Вуню й нікому іншому, — Лань на мить замовк. — Спасибі, Шае. Я дуже вдячний за те, що ти зробила, що для нас з’ясувала. Сподіваюсь, це не створило для тебе надто великих незручностей. І перепрошую, якщо таки створило.
Ось і все. Їй вказали на двері так само швидко, як і залучили до цієї справи.
— Мене це не обтяжило, — спромоглась вона на відповідь.
Тижні подорожей, сидіння в кабінетах скарбниці, прочісування тек з документами, вивчення розрахункових книг та звітів, доки в неї не починали боліти очі, а надворі не западала темрява. Шае підвелася й попрямувала до дверей, відчуваючи вагу погляду Хіло.
— Шае, — промовив Лань.
Вона призупинилась, тримаючись за дверну ручку, а він уже лагідніше сказав:
— Приходь іноді додому пообідати. Коли захочеш. Не треба домовлятися наперед.
Шае, не озираючись, кивнула й вийшла. Важкі двері клацнули за нею. Вона сперлась на них спиною й на мить заплющила очі, переборюючи той самий запаморочливий коктейль почуттів, що вже відчувала вранці в таксі. Чому її так засмутило, коли її відправили на всі чотири сторони, якщо ще кілька хвилин тому вона взагалі не хотіла бути в тій кімнаті? Почувалась так, немов зацідила сама собі в кожну щоку. «Не можеш ти отримати й те, й інше!»
Добре, що Лань сказав їй іти. І вона присоромлено визнала, що дідусь зрештою мав рацію: Шае більше не знала, хто вона.
РОЗДІЛ 22
ЧЕСТЬ, ЖИТТЯ Й НЕФРИТ
Щойно за Шае зачинилися двері, як Лань промовив до Хіло:
— Відправ когось, кому довіряєш, наглядати за Дожу. Когось, хто носить так мало нефриту, що Дожу на нього й уваги не зверне. У тебе є свої люди в конторі Синоптика?
Коли Хіло кивнув, Лань додав:
— Я хочу знати, чи зустрічався він з кимось із «горян». Чи він справді зрадник.
— Але ж ми можемо викликати його сюди і дізнатись усе на місці, й то дуже швидко.
Лань похитав головою:
— А може, ми помиляємось? З іншого боку, а якщо думаємо правильно? Дожу дідусеві як брат. Він — єдина людина з тих славних днів, що лишилася поруч. Ти ж цих двох щоранку разом не бачиш. А я бачу: вони досі п’ють чай та грають у круглі шахи під вишнею надворі, наче давнє подружжя. Якщо старому стане відомо, що Дожу звинувачують у зраді, — це його вб’є.
Лань на мить заплющив очі й розплющив їх знов.
— Ні, — сказав він. — Мусимо дізнатись напевно, і якщо це правда — розберемося тихцем, щоб дідусь ніколи про це не дізнався.
— Дожу запідозрить, що ми сіли йому на хвіст, — сказав Хіло, — та й усі інші ставитимуть запитання. Як ти збираєшся пояснити, чому ми не покликали його на розмову оце зараз?
— Придумаю, як це викрутити, — мовив Лань. — Скажу, що ми приватно розмовляли з Шае, по-братському, й намагалися переконати її повернутись до клану.
Хіло нарешті сів — у крісло, що звільнила Шае. Ланеві довелося відсунутись у своєму кріслі трохи далі. З цим новим нефритом у руці та в кишені аура Хіло занадто яскраво сяяла у нього в голові.
— То що там з Шае? — спитав Хіло.
— А що з нею?
— Ти казав не тиснути на неї. Казав, що треба дати їй спокій, хай оце ходить собі без нефриту й ганьбиться, якщо це те, чого вона хоче.
— Так і є, — сказав Лань.
— А тоді береш і відправляєш її покопирсатися у кланових справах. І мені про це навіть не кажеш. Якби я знав, що вона працює на тебе, то ставився би до неї приязніше, — Хіло нахилив голову набік. — Ти тільки не зрозумій мене неправильно — я без претензій. Але чого ти хочеш? Щоб вона повернулась чи щоб пішла?
Лань повільно видихнув через ніс.
— Я не збирався просити її робити щось для клану, але, щоб перевірити підозри, мені була потрібна людина, в якої мізки правильно стоять до цифр, і щоб цю людину не контролював Дожу. Зважаючи на те, що вона розкопала, я про це не шкодую, але це не означає, що я змінив свою думку.
— Скоро нам знадобиться новий Синоптик, — зауважив Хіло.
— Ні, — тепер Лань відповів уже різко. — Якщо вона вирішить повернутися — то одне. Та я не збираюся повертати її наказами, погрозами чи маніпулюючи почуттям провини. І чого їй точно не треба — то це тиску з твого боку. Від дідуся вона такого вже багацько дістала. Тепер у Шае є еспенська освіта — те, чого нема ні в мене, ні в тебе, — і перед нею відкриваються інші варіанти, які нам не доступні. Дзаньлунь не лише для Зеленокостих. Можна вибрати жити й без нефриту, звичайним життям звичайної людини, як мільйони інших.