Хіло підняв руки:
— Гаразд, гаразд.
— Ви ж більше не діти. Можете діяти на свій розсуд. А мені не треба витирати заюшені кров’ю носи й казати, щоб ви ставилися одне до одного з більшою повагою.
— Я ж сказав — гаразд. — На мить запала тиша, а тоді Хіло промовив: — Ланю. Я не помічав, доки не підсів ближче, але з твоєю аурою щось не те. Вона… — він примружився й відвернув обличчя, концентруючись на Чутті: — Вона спалахує, пульсує — щось такого плану. Таке дивне відчуття. На тебе не схоже.
— Це все новий нефрит, — сказав Лань. — Має минути трохи часу, щоб до нього звикнути. Ти ж знаєш, як воно, — він сидів, не ворушачись, та серце в нього калатало дуже швидко.
Хіло розплющив очі:
— Думаю, тобі не варто його носити.
— Я цей нефрит виграв, — Ланя заскочило зненацька те, як він почав захищатися. — Він мій за правом. Ти ж увесь виграний нефрит носиш, правда?
— Ну так, — знизав плечима брат.
— Що ти вчора отримав?
Хіло відкинувся на спинку крісла й так сповз стегном нижче, щоб можна було запхати руку в кишеню й витягнути трофеї:
— Персні, браслет і медальйон. Ясно, що накажу все переробити, — він простягнув коштовності до Ланя, щоб той на них глянув. — Годинник та оці сережки-гвіздки належать Майкам. А ще у мене в машині є ремінь, то він теж їхній за правом, — Хіло поклав нефрит назад у кишеню й сів рівніше. — Але це ж менше, ніж мав Ґам.
— Ну але ж загалом ти все одно більше носиш, — Лань змигнув.
Це він таке щойно бовкнув?
У Хіло теж від здивування покруглішали очі.
— То в цьому все діло? — він облизнув губи. — Брате, я — Ріг. Від мене не чекають, щоб я розумахою був. Від мене чекають, щоб я тягав на собі до біса багато нефриту. Люди ж різні.
— Але деякі — кращі. Мають густішу кров.
Лань дивувався, що ж з ним не так, чому його слова звучать так гірко й роздратовано. Виснаження від того, що він не спав уже більше тридцяти шести годин, бійка перед Фабрикою, а тепер цей нефрит — з нього вже досить. Усього забагато, і все це відбулося надто швидко.
— Хіло, я вже багато років не брав участі у двобоях, — промовив він. — Айт убила Рога власного батька та двох його Кулаків. Сьогодні я мусив битися перед нашими людьми й перемогти. А завтра люди звертатимуть увагу, чи ношу я доказ того, що доста густокровий, аби Безгірний клан вистояв проти Гірського у війні. Ти ж краще за інших знаєш, що так воно й буде.
Хіло глянув на нього:
— Правду кажеш. Так і буде, — він стиснув губи, глипнув на килим під ногами, а тоді знову підвів погляд: — А втім, ти ж не мусиш робити це просто зараз. Після того, що Ґам тобі влаштував. Тебе поранено. Зніми його, Ланю. Дай собі відпочити, — він підвівся та простягнув руку, пропонуючи забрати нефрит.
Лань стиснув нефрит у кулаку — його обійняла хвиля гострих власницьких почуттів. Це ж його нефрит, як молодший брат сміє вважати, що може його в нього забрати? Аура Хіло була надто близькою, надто наполегливою, вона ментально засліплювала. Але він усе стояв і стояв, витягнувши отак руку, й Ланеве Чуття не помічало в ньому жадібності, тільки занепокоєння.
І тут у нього проясніло в голові. Він зрозумів, що це нефрит — нефрит на нього впливає, перекручує Ланеві почуття. Його змалку вчили помічати ранні ознаки передозування — кожен Зеленокостий мусив таке знати. Різкі зміни настрою, сенсорні викривлення, трем, потіння, лихоманка, пришвидшення пульсу, тривога й параноя. Симптоми можуть з’являтися різко або поступово. Можуть зринати та зникати місяцями чи й роками; стрес, проблеми зі здоров’ям або поранення призводять до їхнього загострення. Якщо не звертати на них уваги, все може перейти у свербець, а той майже завжди призводить до летальних наслідків.
Тепер Хіло дивився на нього дуже уважно. Лань змусив себе розтиснути руки й покласти нефритові гвіздки на стіл. Витягнув намиста з нагрудної кишені й відштовхнув подалі весь Ґамів нефрит.
Минуло кілька секунд, і от нарешті щось змінилося — і то так різко, наче раптово спала висока температура. Пульс сповільнився, болісно різкі обриси кімнати потьмяніли. Аура Хіло знову відчувалася як звичайний приємний гомін. Лань повільно та глибоко вдихнув і так само видихнув, докладаючи зусиль, щоб його полегша не була аж настільки очевидною.