Ні, тут справа безнадійна.
А от абукеєць, схоже, просто не надто тямущий. Та чи фатально? Такого можна пробачити, якщо він ризикує попірнати в річці, однак грубої образи клану їм не попускають.
Малий наче відчув думки Хіло й пришвидшив словесний потік:
— Будь ласка, Кауле-дзень, це було дуже тупо, я знаю, як тупо було так чинити, і я ніколи більше такого не зроблю, клянуся. Я завжди брав нефрит тільки з річки. Якби той новий різьбяр не пришив Ґі, я навіть не подумав би до чогось іншого братися. Бабусиною могилою присягаюся, мені це за науку буде, я більше ніколи не торкнуся нефриту, обіцяю…
— Що ти щойно сказав? — Хіло знову присів і нахилився до хлопця, примруживши очі.
Малий підвів на нього розгублено-наляканий погляд.
— Я… що я…
— Про нового різьбяра.
Хлопець сіпнувся під пекучим поглядом Хіло.
— Я… я продавав усе, що знаходив у річці, Трипалому Ґі. За необроблений нефрит він прямо на місці платив. Небагато, але й незле. Ґі — то різьбяр, що жив на цьому боці міста, і майже всі ми…
— Я знаю, хто він такий, — нетерпляче промовив Хіло. — Що з ним сталося?
В очах хлопця неквапом промайнули надія та тверезий розрахунок — він збагнув, що володіє інформацією, якої не знає Ріг Безгірного клану.
— Ґі більше нема. Той новий різьбяр вигулькнув минулого місяця, сказав, що купить стільки нефриту, скільки йому принесуть — і необробленого, і різьбленого, — й запитань не буде ставити. Він запропонував Трипалому Ґі вести справи разом, але той не бачив сенсу ділитися з новачком. Тоді новий різьбяр його вбив, — хлопець витер рукавом шмарклі та кров, що натекла з носа. — Кажуть, що він придушив Ґі телефонним шнуром, а тоді повідтинав йому решту пальців і розіслав іншим міським різьбярам як попередження. І тепер усе, що ми знаходимо в річці, йде прямо до нього, а він платить лиш половину від того, що платив Ґі. Тому я й вирішив зав’язати з пірнанням…
— Ти його бачив? — спитав Хіло.
Малий завагався, метикуючи, яка відповідь лишить його в живих, а яка вб’є.
— Т-так. Одного разу.
Хіло перезирнувся зі своїми Кулаками. Абукеєць допоміг їм розгадати одну надокучливу загадку, але приніс іншу. Трипалий Ґі, звісно, був різьбярем із чорного ринку, але принаймні знайомим — звичний супротивник, приблудний собака, що вештався подвір’ям Хіло й крав зі смітників, але не настільки нестерпний, щоб завдавати собі клопоту його вбивати. Доки він обмежувався купівлею необробленого нефриту в абукейців, клани дивилися на його дрібне дільце крізь пальці — в обмін на наводки на більшу рибу. То хто ж вирішив так насміятися з авторитету Безгірного клану, щоб прикінчити Ґі?
Хіло розвернувся до хлопця.
— Ти можеш його описати, отого нового різьбяра?
Знову вагання.
— Так… Думаю, що зможу.
І коли хлопець, затинаючись, узявся описувати новачка, Хіло випростався.
— Піджени машину, — сказав він Кеню. — Візьмемо цих хлопців до Стовпа.
РОЗДІЛ 3
НЕДРЕМНИЙ СТОВП
Каул Ланьшиньвань не міг заснути. Колись він спав міцно, та впродовж останніх трьох місяців принаймні раз на тиждень ніяк не засинав. Щойно вкладався в ліжко, як його кімната з вікнами на схід, що розмістилась на горішньому поверсі головного будинку маєтку Каулів, починала здаватися лиховісно великою та порожньою. Деякими ночами він витріщався у вікна, доки сяйво світанку не прокладало повільну путь небокраєм над містом. Щоб заспокоїтись, пробував медитувати перед сном. Пив трав’яні чаї, відмокав у ванні з сіллю. Припускав, що треба проконсультуватися з лікарем. Можливо, зеленокостий цілитель зможе визначити, що за дисбаланс енергій спіткав Ланя, прочистить те, що блокує їхні потоки, призначить правильну дієту, яка допоможе відновити рівновагу.
Та Лань опирався. У свої тридцять п’ять він мав перебувати в розквіті здоров’я та на піку сил. Саме тому дід погодився передати йому головування, саме тому решта Безгірного клану прийняла той факт, що посада перейшла від легендарного, але вже дуже немолодого й недужого Каула Сенінтуня до його онука. Якщо піде поголос, що Стовп клану має проблеми зі здоров’ям, це кепсько відіб’ється на Лані. Навіть така прозаїчна дрібничка, як безсоння, може породити нехороші розмови. Чи стабільна в нього психіка? Чи ладен він носити свій нефрит? Якщо його сприйматимуть за слабака, це матиме фатальні наслідки.