— Краще?
Хіло кивнув і знову сів у крісло. Та в його погляді лишилася непевність, яка Ланеві не сподобалась. Виходить, навіть Хіло сумнівався в тому, що йому це по силі. Каул Сень — хирний старий, Дожу — імовірний зрадник, Шае відмовляється навіть надіти нефрит. Лишилися тільки вони з Хіло. Що ж це сталося з видатною родиною Каул?
— Хіло, тобі час іти, — сказав Лань. — Нам обом треба братися за свої справи.
Та брат із крісла не зрушив.
— У мене є до тебе ще прохання, — промовив він. Лань майже ніколи не бачив, щоби брат нервувався, та цієї миті Хіло потирав руки і прочищав горло. — Я хочу одружитися з Вень.
Лань доклав зусиль, щоб не зітхнути вголос.
— Ми про це просто зараз маємо розмовляти?
— Так, — голос Хіло зненацька прозвучав дуже наполегливо. — Ланю, після того, що сталося вчора вночі, я не хочу більше марнувати часу. Не хочу лежати отак на тротуарі, стікаючи кров’ю, і в останні миті свого життя думати про те, що не зробив усього, що мусив. Що не зробив цього для неї, коли мав шанс.
Ланеві боліла голова, він страждав від зневоднення. Різкий прояв нефритової залежності й ломка після неї змушували його почуватися так, наче йому череп надто далеко відтягнули, а потім — надто тісно нап’яли назад. Він потер чоло:
— Ти її по-справжньому кохаєш.
Хіло, на його подив, прибрав щиро ображеного вигляду:
— А чому інакше я би про таке просив?
Ланеві кортіло сказати, що самого кохання замало — принаймні коли йдеться про шлюб. Що колись і він думав, що цього вистачить. І Ейні так думала. Вона знала, що одного дня він стане Стовпом, запевняла, що розуміє, що це означає, і що врешті-решт усе буде добре, бо вони кохають одне одного. Він переконав і її, і себе, що коли він очолить Безгірний клан — це його не змінить і не змінить стосунків між ними. Звісно, вони помилялися. Озираючись назад, Лань бачив, що між ними й раніше були тріщини, але потреби клану перетворили ці тріщини на нездоланні розколини.
От тільки застереження про нетривку природу кохання на Хіло не подіють. Він був не з тих людей, що здатні подивитися на важливі для них речі отак абстрактно.
— Ти знаєш, як я ставлюся до Вень, — сказав Лань. — Вона — мила дівчина, завжди виявляла до клану велику повагу, і я радо назвав би її сестрою. Та її родина тобі не рівня. Усі знають, що родина Майк збезчещена. У Безгірному клані багато хто й досі вважає, що їм не можна довіряти, і навіть якщо не кажуть цього вголос, то все одно гадають, що Вень — нешлюбна дитина.
У Хіло спалахнула шия й застигло обличчя.
— Це сталося багато років тому. Не можна винуватити Майків за те, що зробили їхні батьки. Я призначив Кеня й Тажа своїми Першим та Другим Кулаками — і не зробив би такого, якби не міг довірити їм своє життя. І мені байдуже, хто там насправді батько Вень. Хай що люди думають, а вона теж представниця Безгірного клану й людина хороша — дбайлива та віддана.
— Я в цьому певен, — сказав Лань. — Але також вона — кам’яноока. Навколо завжди будуть люди, які вважатимуть, що вона прикликає недолю, або перешіптуватимуться, що вона така, бо незаконнонароджена і це покарання для її батьків. І не треба на мене так сердито дивитися. Я просто пояснюю, що у клану довга пам’ять — і то забобонна. Ти ж Ріг і мусиш про таке думати.
— Та мені байдуже, що там хто у клані собі думає, я ж тебе питаю, — тон Хіло був дуже близьким до відчаю. — Ти готовий цілковито пробачити Шае і привітати її у клані, але опиратимешся визнанню Майків?
— Це різні речі, — сказав Лань. — Хай там як, а Шае — Каул. Ти ж бо готовий пов’язати ім’я нашої родини з безславною сім’єю й родити дітей з кам’яноокою дружиною.
Аура Хіло каламутилась від напруги.
— Що мені сказати, щоб тебе переконати? — він не зводив погляду з Ланевих очей. — Присягаюся, я більше ніколи тебе ні про що не проситиму.
Часом Ланя просто приголомшувало, як сильно молодший брат від нього відрізняється. Так, по-своєму недалекоглядний, але ж і цілковито відданий. Він був настільки пристрасним, що для сумнівів уже не лишалося місця.
— Але ж ти вже сам вирішив, — сказав Лань. — Я пояснив, що мене тривожить, однак рішення, Хіло, за тобою. Тобі не потрібен мій дозвіл.
— Не кажи такого, — різко відповів Хіло. — Це якась херова відмазка.
Він так сильно нахилився у кріслі вперед, що вже майже підвівся з нього.
— Ти — мій старший брат. Ти — Стовп! Коли Стовпом був дідо, він навіть листочку надворі впасти без свого дозволу не давав. Наскільки я знаю, люди йшли до нього, щоб він схвалив їхні шлюби, нові проєкти, імена, якими вони називають дітей та собак, колір, бляха, шпалер. Дай своє благословення чи гани мене за це рішення, та тільки не вмивай руки. Без дозволу Стовпа наш шлюб із Вень не матиме жодного значення. Ніхто до нього не ставитиметься всерйоз.