А з іншого боку — якщо Лань схвалить цей шлюб, це означатиме публічне прощення для родини Майк. У такий спосіб він сповістить, що їхня минула зрада вже нічого не значить. Родина Майк перетвориться на правицю родини Каул. Інші роди заздритимуть і сердитимуться. Але якщо він дозволу не дасть — це засмутить Хіло, а засмучувався Хіло дуже драматично. Це зруйнує Ланеві стосунки з братом та з Рогом, а зараз він не може дозволити, щоб їхня сім’я стала ще слабшою.
Ланеві руки й ноги здавалися такими важкими, що він ледь не тонув у тому м’якому кріслі. Скидалося на те, що будь-яке рішення, яке стосувалося кланових справ, незмінно когось сприкрювало чи ображало і тим самим спричиняло новий клопіт.
А втім, коли він дивився в обличчя Хіло, то розумів, що не знайде в собі сили відмовити братові. Навіть якби він знав, як воно вийде з Ейні, хіба не ризикнув би зробити ставку і спробувати все переграти? Про себе він не міг такого сказати. А коли йшлося про Хіло й Вень, усі заперечення, що їх Лань озвучив: минулі гріхи, політика клану, забобони, — не варті тих кількох секунд, що він пережив минулої ночі в «Райському бузку», коли Майк Кень відповів на невисловлене налякане запитання Стовпа: «Він живий. З ним усе гаразд», і Лань, чіпляючись за одвірок, зрозумів, що не готовий бути Стовпом воєнного часу. Нема в нього сил переживати такі страшні втрати у власній родині.
— Хіло, ти правий. Треба жити сьогоднішнім днем, бо завтра може й не настати. Благословляю твій шлюб із Майк Вень, — промовив Лань. Він дуже постарався, щоб тон його звучав щиро й радісно, як вимагав привід. — Признач дату. На коли схочеш.
Хіло підвівся з крісла й опустився навколішки. Приклав стиснуті руки до чола:
— Клан — кров моя, а Стовп — її володар, — проказав Хіло, цитуючи церемоніальні кланові обітниці Зеленої Кістки, які вони обидва промовили багато років тому. — Якщо зраджу брата свого, хай меч принесе мені смерть. Якщо не зможу прийти на поміч братові своєму, хай меч принесе мені смерть. Якщо шукатиму вигоди коштом брата свого, хай меч принесе мені смерть, — він низько вклонився, торкаючись чолом килима. — Клянуся честю своєю, життям своїм, своїм нефритом.
Лань хотів був заперечити проти надто театральної демонстрації вдячності, та, коли Хіло випростався, на його обличчі вигравала щира й радісна усмішка — отже, він не хвилювався, і всім іншим теж не варто, все так і має бути. Він аж ніяк не був схожий на людину, яка пройшла крізь такий день, що лишився в Ланя за спиною.
Хіло звівся на ноги, забрав з письмового стола свою зброю і, виходячи з кімнати, торкнувся Ланевого плеча та вказав на купку Ґамового нефриту:
— Поспи перед тим, як пробувати його знову надіти.
РОЗДІЛ 23
ПОДАРУНКИ ДО СВЯТА ОСЕНІ
Завивав вітер, і голочки дощу кололи потилицю Беро, коли він завантажив останню коробку до фургона й заліз туди сам. Інший хлопець, якого вони кликали Щоканем, рвучко зачинив задні двері.
— Мерщій! МЕРЩІЙ! — закричав Беро до водія.
Фургон зі скреготом рвонув уперед, швиргаючи Беро об стінку. Хлопець обійшов довкруж контейнерів, напакованих картонними коробочками з дорогим брендовим взуттям, гаманцями, сумочками та ременями, й протиснувся серединою фургона до бокового пасажирського сидіння. Висунув голову у вікно, щоб озирнутися: водій вантажівки й досі лежав під напівпричепом долілиць з руками за головою. Не схоже, щоб за ними кинулись у погоню.
Беро смикнув голову назад, підняв скло й трохи розслабився. А коли фургон звернув на шосе КІ-1 і помчав на південь, подалі від Доків, розслабився ще трішки. Дощ посилився, краплі розплюскувались вітровим склом так швидко, що скрипучі двірники ледь за ними встигали. Крізь мерехтливу завісу води вогні інших автівок на дорозі здавалися яскравими червоними плямами, що нагадували про ліхтарі на Святі осені. Беро надійніше заткнув пістолет за пояс штанів і заволав, гепаючи по стелі фургона:
— Оце, кеке, було діло.
Уся операція тривала не більше п’яти хвилин. Ключ до успіху — швидкість та ретельне планування. Охорона там серйозна, й помилки могли коштувати життя: кораблі сторожили озброєні люди, а район патрулювали Зеленокості. Найкращий варіант — спробувати пограбувати вантажівки уже після того, як ті завантажили, але перш ніж вони вирулять на шосе. Беро в цій грі був новачком, але вчився хутко й до роботи був беручким. То вже третє його успішне діло за три останні тижні. Це порадує Мудта, а значить, і людей, що стояли за Мудтом, — тих самих, з якими Беро страх як кортіло зустрітися.