— Та не злякались ми, — сказав Щокань, але вийшло не надто переконливо.
— Я хочу мати те саме, що й Мудт, — мовив Беро. — Просто скажіть, де його взяти.
Зеленокостий кивнув на знак розуміння.
— Нефритова лихоманка — справжня сучка, скажи? Якщо просто зараз тобі в руки потрапить шматок нефриту, то без тренувань чи якісного «сяйва» твоя аура волатиме, як срана пожежна сигналізація. Перший же Зеленокостий, що нагодиться тобі на шляху, зрозуміє, що ти крадій, і приб’є максимум за три секунди, — чоловік спинився й легенько смикнув себе за борідку. — Мудт — то діло особливе. Бач, він — друг клану, розповідає те, що нам треба взнати, і працює там, куди нам ходу — зась. Ми таке дуже цінуємо, тому й дбаємо про нього. Він у нас… назвімо це так — асоційований член клану. І ви можете такими стати, якщо доведете свою відданість.
Хлопці кивнули.
— Добре. Зеленокості знімають нефрит з тіл своїх ворогів. Тож аби стати воїнами, вам потрібна зброя, — цапобородий Зеленокостий опустився навколішки й розстібнув сумку, що лежала в нього під ногами.
Дістав звідти «фуллертон С-55», простягнув його Беро, а тоді витягнув ще один — для Щоканя. Беро зважив зброю в руках і різко втягнув повітря. Він ще ніколи не мав нічого більшого за кишеньковий пістолетик і зараз повірити не міг у свою удачу. Почувався наче з немовлям на руках: не знав, з якого боку взятися, як правильно тримати таку цінну штуку.
— От срань. То все насправжки? Ви нам оце віддаєте?
— Щасливого Свята осені, — промовив чоловік. — Але вам краще добряче потренуватися до того, як я відправлю вас із ними на діло. Мудт покаже, як стріляти.
Зеленокостий підвівся — з лячною швидкістю — і зімкнув пальці кожної руки на горлянках хлопців. Ті не встигли ні ворухнутися, ні зойкнути — просто завмерли на місці. Застосувавши Силу, він міг повидирати їм трахеї.
— Якщо я почую, що ви пограбували якусь заправку чи застрелили когось із перехожих, — переламаю всі кістки, скільки маєте, а потім скручу вам в’язи. Тепер ви працюєте на мене, ясно?
Хлопці кивнули, і він відпустив їх, нагородивши кожного підбадьорливим поплескуванням.
— А поки що вчіться, як обходитись із цими штуками. Ходіть на завдання в Доках, що вам підшуковуватиме Мудт. Приглядайтеся до всього, прислухайтеся і не дозволяйте себе спіймати. Коли будете мені потрібні — я дам знати й чекатиму, що ви вже готові. Ви в ділі?
— Ми в ділі, дзень, — сказав Беро.
Надворі знову здійнявся вітер. Контури дерев шмагало туди-сюди під світлом гойдливих ліхтарів. Дах будинку здригнувся й заскреготів. Син Мудта закінчив заклеювати вікна і зник у задній кімнаті.
Цапобородий Зеленокостий закинув сумку на плече.
— То я краще піду. І район тут непривітний, і погода не дуже. Мудте, приємно мати з тобою справу — як завжди.
Він простягнув Мудту останню річ, яку витягнув із сумки, — перетягнутий шпагатом білий картонний пакунок без позначок, завбільшки з невеличку коробку для взуття. Мудт жваво кинувся до нього, але в останню мить Зеленокостий смикнув коробочку й тримав її так, щоб чоловік не міг дотягнутися. Голос його прозвучав нижче, в тоні дружня засторога межувала з неприхованою погрозою:
— Мудте, ти дотримуєшся правил? Така сама доза на щодень, нічого не відкладати, нічого не продавати? — і коли Мудт поспіхом закивав, Зеленокостий з посмішкою віддав йому коробочку. — Це завше важливо — нагадати про правила безпеки.
— Дякую, дзень, — промурмотів Мудт із очевидною полегшею.
Зеленокостий прикрив голову каптуром дощовика. Чоботи гучно протупали оповитим темрявою центральним проходом «Краму і хламу». Він відімкнув замок, відчинив двері й вийшов назустріч тайфуну.
РОЗДІЛ 24
ПІСЛЯ ТАЙФУНУ
Тайфун Локко атакував Кеконь за два дні до Свята осені — немов Йофо Невблаганний прокинувся якраз вчасно, щоб встигнути до самого кінця сезону. По всьому Дзаньлуню позачинялися школи й заклади, мешканці міста сиділи вдома, підтикаючи рушники під двері та вікна, поки люті вітри і рясні зливи гатили по східному узбережжю острова. Червоні ліхтарики, плетені з трави прапорці та інші прикраси, що ними вшановували плідний шлюб між Таною-Місяцем та царем гір Ґвейїнем, позривало з карнизів і ганяло підтопленими вулицями.