Він повісив слухавку й озирнувся на Тажа.
— Гарні новини, — мовив він. — Кажуть, за кілька днів тебе випишуть.
Таж сидів на ліжку. Кулі розірвали йому селезінку і попробивали кишківник, він витримав кілька операцій та переливань крові. Частину його нефриту зняли перед тим, як завезти до операційної, і лише зараз він настільки зміцнів, щоб знову його надіти, але аура його лишалася такою ж хиткою й колючою, як і настрій.
— Ну нарешті. Тутешні лікарі ніхріна не знають, та й годують тут жахливо.
— Я відправлю когось, щоб принесли тобі щось смачне. Що б ти хотів? Локшину на виніс? Чи щось гостреньке?
— Та будь-що. Я вже значно краще почуваюся. Отой «зелений» лікар, якого ти прислав, добре попрацював.
— Цінний фамільний ресурс, — сказав Хіло.
Зеленокості лікарі, які формально не належали до жодного клану та вміли майстерно направляти енергію в терапевтичних цілях, траплялись нечасто, і попит на їхні послуги був дуже високим. Хіло влаштував так, щоб доктор Трув, штатний лікар Академії Каула Ду, кілька разів навідав Тажа. Загалом правила шпиталю цього не дозволяли, але сперечатися ніхто не став.
— Я збираюсь одружитися з твоєю молодшою сестрою, — сказав Хіло Тажеві. — Лань погодився, тож для клану тепер усе офіційно. Обіцяю, я добре про неї подбаю.
— Ти ж знаєш, що я піду за тобою будь-куди, одружишся ти з Вень чи ні, — сказав Таж. — Тільки дай мені вибратися з цієї лікарні.
— Знаю, — відповів Хіло. — Розслабся, поки можеш. Щойно звідси вийдеш — і будеш потрібен мені дуже часто.
З усього видно було, що поранення й вимушена необхідність триматися осторонь дошкуляли Тажеві, та Хіло був не в тому настрої, аби вгамовувати его свого Кулака чи обговорювати справи.
— У тебе є хороший костюм? — спитав він. — Треба, щоб на весіллі ти мав гарний вигляд.
Після замаху на життя Хіло Вень доволі швидко, хоча й неохоче, погодилась оселитися в маєтку Каулів — принаймні це Хіло порадувало і принесло йому полегшу.
— Я переїду до головного будинку, — запевнив він її, хоча сама думка, щоб жити через коридор від дідової кімнати, змушувала його кривитись. — А ти будеш у будинку Рога. Можеш робити з ним усе, що хочеш. Нові килими, нова фарба — що заманеться. Купуй, що захочеш, на гроші не зважай.
— Добре, — відповіла вона.
Губи в неї були бліді й тверді, обличчя змарніло після ночей, проведених у шпиталі біля Тажевого ліжка. Вона відчужено роззирнулась своєю невеличкою, але охайною та добре вмебльованою квартирою, немов наготувалася виїхати з неї просто зараз.
— Ти правий. Тепер я зрозуміла, як сильно нашим ворогам кортить побачити тебе мертвим. Моя гордість не варта ризику, вони ж можуть використати мене, щоб завдати тобі болю.
Коли все вийшло так, як він хотів, Хіло відчув приплив ніжності та вдячності. Він обійняв Вень і вкрив її обличчя поцілунками.
— Тобі нема чого соромитися, — сказав він. — Ми тепер заручені. Я спитав дозволу в Ланя. Він дав своє благословення. Каул Майк Вень — подобається, як звучить? Можемо планувати весілля — таке велике. Обери дату. Я думав, щоб надовго не відкладати. Як тобі весна?
Вень охопила його за торс і так міцно притиснулась, що нові нефритові гвіздки занурились у все ще чутливу плоть на його грудях, і Хіло засміявся, відчувши дискомфорт. А вона безживно промовила:
— Лань — хороший Стовп для мирного часу, але ж не він командує Кулаками. Нема нікого іншого, хто носив би вдосталь нефриту та мав таку повагу клану, щоб стати потужним Рогом воєнного часу замість тебе. «Горяни» знають, що без тебе Лань не матиме іншого вибору й буде змушений піти під них. Вони тямущі й саме тому вирішили вбити тебе першим і знову спробують це зробити.
Хіло насупився. Це була не та розмова, якої він сподівався, оголосивши звістку про прийдешнє одруження.
— Ну хай ті пиздюки спробують, — він узяв Вень за підборіддя і зазирнув їй у вічі. — Ти боїшся лишитися молодою вдовою, як моя ма? Це тому тебе весілля не радує? А от мене радує. І я думав, що й ти зрадієш.
— А я маю? Отак захоплюватися думками про пошук сукні, про планування бенкету, поки інші хочуть убити мого нареченого та моїх братів?
— От тільки не треба говорити зі мною, як з дурником, — роздратувався Хіло. — У мене завжди будуть вороги, але це ж не значить, що ти не маєш бути щасливою. Довірся мені, Вень. Якщо щось станеться зі мною чи з Кенем і Тажем, про тебе подбають, це я тобі обіцяю. Я подбаю про те, щоб усе залишити тобі. І тобі навіть не треба зоставатися прив’язаною до клану, як це вийшло з моєю ма, якщо ти цього не хочеш.