Вень секундочку помовчала.
— Тепер, коли я увійду до родини, нема причин, щоб я не працювала на клан. Кень і Таж — твої Перший та Другий Кулаки. Від мене теж може бути користь, признач мене на таку посаду в клані, щоб я змогла допомагати, коли почнеться війна.
Хіло похитав головою:
— Війна — це не твоя турбота.
— Бо я жінка?
— Бо ти — кам’яноока, — сказав він. — А це — справи Зеленокостих.
Вень опустила руки і відступила якнайдалі від Хіло.
— Я — із зеленокостої родини. Ти сам казав, що в мене серце й розум нефритових воїнів.
— Але ж це не перетворює тебе на войовницю, — Хіло напружувало те, куди завернула ця розмова. — Ти ж знаєш, я не вірю в усю цю фігню про те, що нефрит наближує людей до богів, а кам’яноокі прикликають недолю. Та якщо ти не Зеленокоста, на тебе чекає інше життя. Не краще чи гірше, просто не зеленокосте. Ти можеш робити все, що хочеш, але ж не це.
— А інші клани знаходять заняття для своїх кам’янооких. Кам’яноокі можуть вільно пересуватися містом. Ми можемо мати справу з нефритом, і аура нас не викаже. Ти казав, що той різьбяр Тем Бень — кам’яноокий з Гірського клану, і він однаково виконує їхні розпорядження.
Страх і лють здійнялися в тілі Хіло й заклали йому ніс та рот.
— Ти не така, як Тем Бень, — промовив він низьким голосом. — Тем Бень — маріонетка, і я збираюся вистежити всі нитки, що пов’язують його з «горянами», й перерізати кожну. Він — усе одно, що мрець. Ти ніколи не станеш такою, як він.
Хіло схопив Вень, і то так швидко, що вона навіть не встигла ворухнутися. Він завжди пам’ятав, наскільки повільною та м’якою вона була, наскільки вразливою, як легко він міг завдати їй болю чи зламати її, — і сама думка про те, що їй можуть загрожувати його вороги, інші Зеленокості, змушувала його боятися так, як за своє життя він ніколи не боявся.
— «Горяни» готові на все. Наймають звичайних крадіїв, відправляють кам’яноокого баришувати нефритом на території Безгірного клану — готовий припустити, що далі вони почнуть посилати проти нас дітей. Але я такого не робитиму. Я не відправлю кам’янооких на війну між Зеленокостими. Я ніколи тебе так не використаю. І ніщо моєї думки не змінить. Це ясно? — він труснув її.
— Так, — покірливо промовила Вень.
Хіло пом’якшав і знову обійняв її, зітхаючи.
— Я тут подумав, може, ти занудьгувала на своїй роботі. — Вень працювала секретаркою в юридичному бюро. — Ти надто розумна для такого діла. Як ми одружимося, зможеш звільнитися й робити що захочеш. Хочеш повернутися до навчання? То й зможеш. Чи, може, захочеш започаткувати власну справу — дизайн інтер’єрів або щось таке? У тебе це точно добре вийде. Можемо про це подумати.
— Так, — сказала Вень. — Ми про це ще подумаємо. Пізніше.
Ясна річ, якщо Вень поговорить з кимось у конторі Синоптика, то зможе вибрати з кількох гарних варіантів. Ліхтарники клану мали зв’язки з будь-якою галуззю. А втім, звертатися до Дожу він не збирався. Можна зачекати, доки Лань посуне старого збоченця, а тоді — потеревенити з кимось типу Хамі Тумашоня.
Також треба ще раз поговорити з Шае. Він уже кілька тижнів її не бачив. Як на людину, що відкрито висловлює свої емоції, Хіло доволі довго тихцем снував гіркуваті підозри, що він любить членів своєї родини більше, ніж вони люблять його, і найясніше це почуття проявлялося, коли йшлося про сестру. Чому Шае така холодна? Це дошкуляло Хіло дужче, ніж він виказував. Чи вона повернулась до Кеконю лише для того, щоб решта її пожаліли? Щоб покарати їх відмовою з ними спілкуватися? Зі всього видно було, що в неї якісь проблеми із самооцінкою, — на це натякало те, що вона й надалі відмовлялася від нефриту, і це вже набуло форми нездорової спокути. Він був подумав, що, може, надто суворо з нею повівся, казав надто болючі слова (наче вона їх не казала) і доклався до того, чому вона втекла до Еспенії. Та Хіло був готовий про все забути. Тепер вони обоє дорослі люди. Вони Каули, вони мають обов’язки. Якщо вони хочуть зберегти міць Безгірного клану — їм трьом треба триматися разом. Часом йому здавалося, що тільки він це ясно розуміє. Якщо він знову поговорить із Шае, якщо Лань перестане поводитися із сестрою, наче вона мала дитина, й підтримає його, можливо, Хіло зможе переконати Шае у своїй щирості й вона перестане отак наполегливо триматися осторонь.
Та з Ланем він тепер бачився нечасто. Вони не раз розмовляли телефоном, але коротко й по ділу — про те, що сталося і що треба зробити. Хіло проінструктував своїх Кулаків, щоб ті вбивали кожного гангстера, якого спіймають на крадіжках у Доках. В інших районах він посилив клановий захист. Підвищив Ійнь, Обу та кількох інших старших Пальців до Кулаків і перерозподілив зони, щоб ефективніше охороняти найцінніші райони та ділянки Безгірного клану. Він проходжав містом і особисто навідував та підбадьорював Ліхтарників. «Тримайте мечі-місяці напоготові», — казав він своїм воїнам. Якщо з’явиться нагода — вони дістануть нефрит «горян». Його шпигуни зібрали якомога більше інформації про організацію Ґоньтової справи: скількома Кулаками та Пальцями він командує, де їх можна знайти, хто з них небезпечніший і носить більше нефриту.