Вивчаючи список, Хіло зрозумів, що кількісно обидва клани були більш чи менш рівними, але становище Безгірного вигідним не назвеш. Ключові ділянки кланових територій межували з контрольованими ворогом районами і на півночі, і на півдні. За кілька останніх років «горяни» знищили два менші клани, і їхні Зеленокості в середньому мали більше бойового досвіду. Хіло потребував більше воїнів. Наступної весни Академію Каула Ду завершить величенька група нових Зеленокостих, зокрема його кузен Аньдень, але до того, засмучено міркував Хіло, треба якось викручуватися.
Теоретично, отой двобій до чистого клинка, що стався на Фабриці між Ланем та Ґамом Обенем, мусив би забезпечити мир, але, по правді, він хіба що дав обом сторонам можливість перегрупуватися та зважити наступні кроки. Хай навіть офіційно клани війни не оголошували, Хіло був певен, що невдовзі нинішні напади й метушня перетворяться на кровопролиття. А ще Хіло не сумнівався, що «горян» не віднадить лише один невдалий замах на його життя. Тепер він зрідка бував удома й тому мусив завжди лишатися насторожі. Часом, після довгої ночі, він паркувався в затінку, що здавався йому безпечним, витягувався на задньому сидінні «дукеси» та дрімав, поки Кень пильнував його сон.
Нині бути Рогом — це вже точно забагато справ і стресу.
РОЗДІЛ 26
ВІЙСЬКОВІ МАНЕВРИ
У видовженій залі для нарад, що в конторі на Корабельній вулиці, були зайняті всі місця. З десяток Ліхтарників Безгірного клану — президенти й директори деяких з найбільших компаній Кеконю — прийшли почути, що скаже сам Стовп, і розпитати його про заходи захисту й безпеки їхньої комерційної діяльності. Суперечки щодо території та бізнесу були справою звичною. А от наближення відкритої війни між двома найбільшими кланами країни — випадок безпрецедентний, і ділків це неабияк гнітило.
— А ті проєкти, які вже отримали гарантії підтримки з боку клану, можна буде продовжувати за розкладом та згідно з планами? — спитав забудовник, у якому Лань упізнав одного з тих, з ким зустрічався на День човнів.
Дожу закивав продовгуватою головою:
— Усі ініціативи, які наразі схвалив і фінансово забезпечив клан, підтримуватимуть і надалі.
— Чи захистять покращені заходи безпеки нашу власність? — спитав Ліхтарник, що володів кількома торговельними закладами в Пахві.
— Ріг працює над тим, щоб упевнитися, що територія клану добре захищена, — сказав Лань. — Пріоритет буде надано районам, які піддаються найвищому рівню загрози.
— Чи існує ймовірність, що «горяни» заважатимуть комерційній діяльності? Вони контролюють чималу частку вантажних перевезень. Чи не збираються вони стати на заваді та створити проблеми з постачанням товарів? — спитав торговець імпортними меблями.
— А як же галузі, що постраждають від падіння туризму? — втрутився власник готелю. — Чи планує клан підтримати індустрію гостинності?
Лань підвівся, і гомін над столом затих.
— Я не можу гарантувати того, що це ніяк не вплине на ваш бізнес, — сказав він. — Нам погрожує інший клан, і ми мусимо підготуватися до важких часів. Усе, що я можу пообіцяти, — ми захищатимемось. Захищатимемо кожну частину клану, кожен сектор, кожну справу.
Схоже, це справило враження на всіх присутніх. Стовп помітив, як їхні погляди притягує новий нефрит, що він мав на собі, — неспростовний доказ його нещодавньої перемоги, його здатності підкріпити свої слова силою. Лань окинув залу розважливим поглядом:
— Боюся, цього разу ми не встигнемо обговорити кожне конкретне питання. Якщо вас тривожить щось окреме, слід призначити зустріч, щоб розглянути це із Синоптиком і мною. Приємного дня, панове.
— Нехай боги осяють Безгірний клан своєю милістю, — промурмотів хтось із Ліхтарників, прикладаючи руки до чола, коли вони виходили.
І щойно всі пішли, Лань розвернувся до Дожу.
— Я хочу, щоб ти поїхав до Їґутану, — сказав він.