— Я здатна подбати про себе, — сказала міс Марпл із виразом певної гідності.
— Робіть, як знаєте, але будьте обережні, — сказала Черрі.
Міс Марпл спакувала дорожню сумку, поїхала до Лондона й замовила там кімнату у скромному готелі («О, як чудово жилося мені в готелі «Бертрам», — подумала вона. — Але краще мені забути про ту розкіш, готель «Сент-Джордж» — цілком пристойне місце»). У призначений час вона з’явилася в екскурсійному бюро, де приємна жінка років тридцяти п’яти підвелася, щоб її привітати, назвалася місіс Сендбурн і повідомила, що вона особисто опікується цією екскурсією.
— Чи правильно я зрозуміла, — запитала міс Марпл, — що для мене ця поїздка…
І вона урвала мову, завагавшись.
Місіс Сендбурн, побачивши її легке збентеження, сказала:
— О, звичайно, можливо, я не досить чітко пояснила це в листі, якого надіслала вам. Містер Рейфаєл оплатив усі витрати.
— А вам відомо, що він помер? — запитала міс Марпл.
— О так, але він усе влаштував, ще коли був живий. Він сказав, що тяжко хворий, але хоче зробити приємність своєму дуже давньому другові, жінці, яка не мала змоги подорожувати стільки, скільки їй би хотілося.
Через два дні міс Марпл, узявши із собою невеличку сумку з нічними речами, а свою нову й гарну валізу віддавши водієві, сіла в надзвичайно комфортабельний і розкішний автобус, який виїхав із Лондона на північний захід. Вона заходилася вивчати список пасажирів, прикріплений до гарної брошури, у якій описувався маршрут автобуса й давалася розмаїта інформація про готелі, страви, прикметні місця, які вони мають відвідати. Там говорилося також, що в окремі дні була передбачена можливість обирати один із двох маршрутів, і делікатно натякалося, хоч і не наголошувалося на цьому, що перший рекомендується для молодих та енергійних, а другий особливо зручний для людей старшого віку, у яких болять ноги, які страждають від артриту або ревматизму й воліють сидіти й відпочивати, а не долати довгі відстані та підійматися на безліч пагорбів. Усе тут було організовано дуже добре й дуже тактовно.
Міс Марпл прочитала список пасажирів і окинула пильним поглядом людей, що їхали з нею в одному автобусі. Це було неважко, бо її супутники робили, по суті, те саме. Вони зупинялися на ній поглядом, як і на всіх інших, але ніхто, як могла помітити міс Марпл, не виявив до неї особливого інтересу.
Місіс Райзлі-Портер
Міс Джоана Крофорд
Полковник і місіс Вокер
Містер і місіс Батлер
Міс Елізабет Темпл
Професор Вонстед
Містер Річард Джеймсон
Міс Ламлі
Міс Бентем
Містер Каспар
Міс Кук
Міс Бароу
Містер Емлін Прайс
Міс Джейн Марпл
Тут були чотири жінки старшого віку. Міс Марпл окинула їх поглядом насамперед, щоб потім більше не повертатися до них. Дві подорожували разом. Міс Марпл оцінила їхній вік десь сімдесятьма роками. Їх можна було вважати приблизно її ровесницями. Одна з них явно належала до тієї породи жінок, які завжди чимось невдоволені й постійно на щось нарікають. Їй конче потрібні лише передні місця в автобусі, а як ні — то неодмінно задні. Вона хоче сидіти тільки на сонячному боці або здатна терпіти лише затінену сторону. Їй треба або більше свіжого повітря, або менше свіжого повітря. Ті двоє накрилися дорожнім пледом, обмотали шиї вовняними шарфами й тримали в руках цілий набір путівників. Вони здавалися дещо калічними, й у них, звичайно ж, боліли ноги, або спини, або коліна, а проте вони належали до того типу людей, яким похилий вік і хвороби не перешкоджають утішатися життям, поки воно їх не покинуло. Старі мегери, але не ті старі мегери, які полюбляють сидіти вдома. Міс Марпл зробила відповідний запис у невеличкому нотатнику, який узяла із собою.
В автобусі було п’ятнадцятеро людей, окрім неї та місіс Сендбурн. А що містер Рейфаєл умисне послав її в цю подорож, то принаймні один із п’ятнадцятьох пасажирів повинен мати якесь значення для неї. Або як джерело інформації, або як людина, що має стосунок до органів правосуддя чи якоїсь кримінальної справи, або навіть убивця. Убивця, який уже забрав чиєсь життя або готується забрати. Усе можливо, подумала міс Марпл, якщо до цього доклав руку містер Рейфаєл. Так чи інак, їй треба уважно придивитися до цих людей.