Натомiсть він лежав у ліжку поруч, у смугастій червоній піжамі, яку Міртл подарувала йому на Різдво минулого року. Це вперше вона побачила його в ній – уперше він дістав її з коробки, наскільки вона знала. Він не спав. Перекотився на бік, обличчям до неї, усміхнений. Спочатку ця усмішка налякала її. Вона подумала: це може означати, що він приготувався вбити її.
Тоді він торкнувся її грудей і підморгнув.
– Хочеш, Мірт? Чи для тебе ще зарано?
Тож вони покохалися, вперше за більш ніж п’ять місяців, і Денфорт був просто чудовий, а тепер вони тут, на ланчі в «Морісі» в неділю зранку, ніби парочка молодих закоханих. Міртл не знала, що ж учинило таку чарівну переміну в її чоловікові, та й не переймалася цим. Хотіла лише насолоджуватися і сподіватися, що це не закінчиться.
– Мірт, усе добре? – запитав Кітон, відриваючи погляд від тарілки й жваво втираючи обличчя серветкою.
Вона сором’язливо потягнулася через стіл і торкнулася його руки.
– Усе добре. Усе просто… просто чудесно.
Їй довелося прибрати руку, щоб поспішно витерти серветкою очі.
Кітон продовжив поглинати свій боеуф боурґуінон, чи як там це жабоїди називають, з неабияким апетитом. Причина такої радості була проста. Кожен кінь, якого він вибрав учора вдень за підказкою «Виграшного квитка», минулого вечора прийшов до фінішу першим. Навіть Малабар з коефіцієнтом тридцять до одного в десятому забігу. Коли Кітон повертався до Касл-Рока, то не їхав, а плив у повітрі, тримаючи в кишенях пальта понад вісімнадцять тисяч доларів. Його букмекер, мабуть, досі загадувався, куди поділися гроші. Кітон знав: вони надійно сховані за шафкою в кабінеті. У конверті. Конверт лежав у коробці «Виграшного квитка», разом із самóю цінною грою.
Він уперше за багато місяців добре виспався, а коли прокинувся, у нього з’явилися якісь проблиски ідей стосовно аудиту. Звісно, проблисками тут дуже не зарадиш, але це краще, ніж бентежна темрява, яка стугоніла в голові, відколи прийшов той злощасний лист. Мабуть, усе, що виявилося потрібно мозкові, щоб перемкнутися з нейтральної передачі, це один переможний вечір на іподромі.
Він не може провести повне відшкодування до того, як гупнеться лезо, це зрозуміло. Як мінімум тому, що льюїстонський іподром – єдиний, що діє щовечора під час осіннього сезону, і це насправді мізерія. Він може проїхатися по місцевих ярмарках і заробити кілька тисяч на тамтешніх перегонах, але цього також буде недостатньо. І він не може ризикувати й проводити ще такі вечори, як учора, навіть на льюїстонському. Букмекер почне щось підозрювати, а потім узагалі припинить приймати від нього ставки.
Але він вважав, що може організувати часткове відшкодування й одночасно мінімізувати розмір оборудок. А ще наплести сім мішків гречаної вовни. Про стопуднякову перспективу розвитку, яка не вигоріла. Про жахливу помилку… але таку, за яку він несе повну відповідальність і яку зараз відшкодовує. Може відзначити, що якийсь дуже недобросовісний чоловік, якби був на його місці, мабуть, скористався б пільговим періодом для того, щоб набрати з казни міста ще більше грошей – стільки, скільки фізично зміг би, – а тоді втекти в якесь місце (сонячне місце, де багато пальм, білих пляжів і молодих дівчат у стрічкуватих бікіні), звідки важко або й зовсім неможливо провести екстрадицію.
Він міг би розіпнутися, як Ісус, і запросити тих серед них, хто без гріха, кинути перший камінь. Це мало б їх трохи пришпорити. Якщо серед них є хоч один, хто не пхався пальчиком у пиріг штату час від часу, Кітон його труси з’їсть. Без солі.
Вони будуть змушені дати йому час. Тепер, коли йому вдалося відкинути істерію та обдумати ситуацію раціонально, Кітон був майже впевнений, що дадуть. Зрештою, вони ж також усі політики. Знають, що в преси буде вдосталь дьогтю і пір’я для них, нібито хранителів громадської довіри, як тільки закінчать із Деном Кітоном. Вони знають запитання, які виникнуть уже після публічного розслідування або навіть (Боже борони) суду в справі розкрадання майна. Запитання на кшталт: як довго, у фіскальних роках, якщо можна, джентльмени, тривала ця маленька операція містера Кітона? Запитання на кшталт: як так сталося, що Податкова служба штату не роззула очі раніше? Запитання, які амбітним людям здадуться тривожними.