– Це жесть, Алане.
– Твої перші, так?
– Ні, я бачив розтин і раніше, коли був у Норт-Віндемі. Отруєння чадним газом. Але ці… Це жесть, Алане.
– Ага, – відповів він і видихнув дим. – Жесть.
– Маєш ще сигарету?
– Ні… вибач. Я цю стрельнув у прибиральника. – Він глянув на заступника з певною цікавістю. – Не знав, що ти куриш, Норрісе.
– Та я й не курю. Але, думаю, можу почати.
Алан м’яко розсміявся.
– Мужик, уже не дочекаюся, як завтра поїду на рибу. Чи в нас вихідні скасовано, доки не розберемося з цим триндецем?
Алан подумав над цим, тоді похитав головою. Це ж насправді не марсіяни винні. Уся ця справа виглядає досить просто. Саме тому вона й така страшна. Він не бачив причини скасовувати Норрісові вихідні.
– Чудово, – сказав Норріс і додав: – Але якщо ти хочеш, я прийду. Без проблем.
– Та ні, Норрісе, нема потреби, – відказав він. – Джон і Клат на зв’язку: Клат пішов з хлопцями з карного поговорити з Пітом Джерзиком, а Джон узяв команду слідчих перевірити, що в Нетті. Вони тримають контакт. Там усе досить очевидно. Гидко, але очевидно.
Саме так… і все одно це його турбувало. На якомусь глибинному рівні він був дуже стривожений.
– А що сталося? Ну, тобто та сучка Джерзичка на це роками напрошувалася, але я думав, якщо хтось нарешті вийде з нею сам на сам, то закінчиться синцем під оком або зламаною рукою… але точно не чимсь отаким. Це просто вона не на ту напала?
– Думаю, саме так це й можна підсумувати, – промовив Алан. – Вілма натрапила на найгіршу особу в Касл-Року, з якою варто починати ворожнечу.
– Ворожнечу?
– Поллі минулої весни подарувала Нетті щеня. На початках воно трохи гавкало. І Вілма через це дуже багато скаржилася.
– Справді? Не пригадую ніяких скарг.
– Офіційну скаргу вона подала лише раз. Я її перехопив. Поллі запитала, чи я можу. Вона почувалася частково винною, бо то ж вона подарувала Нетті того пса. Нетті сказала, що триматиме його всередині якомога більше, і цим для мене все вирішилося. Пес гавкати припинив, але Вілма, очевидно, від Нетті не відчепилася. Поллі каже, що Нетті, коли бачила Вілму, переходила на інший бік вулиці, навіть якщо та була за два квартали. Нетті ледь не показувала їй «козу» від злого ока. А тоді, минулого тижня, вона переступила межу. Пішла до Джерзиків, поки Піта й Вілми не було вдома, побачила простирадла на мотузці та обкидала їх багном із городу.
Норріс присвиснув.
– А ця скарга до нас надходила, Алане?
Алан похитав головою.
– Відтоді й до сьогодні все те було між ними особисто.
– А що Піт Джерзик?
– Ти знаєш Піта?
– Ну… – Норріс замовк. Подумав про Піта. Подумав про Вілму. Подумав про їхню пару разом. Повільно кивнув. – Мабуть, боявся, що Вілма голову йому відкусить, якщо він спробує побавитися в суддю… тому лишився осторонь. Так?
– Типу того. Насправді він, напевно, трохи відстрочив усе це. Клат каже, Піт розповів хлопцям з карного, що Вілма хотіла піти до Нетті, як тільки побачила свої простирадла. Вона вже тоді була готова рвати й метати. За словами Піта, вона подзвонила Нетті й збиралася відірвати їй голову і насрати в горло.
Норріс кивнув. Між розтином Вілми і розтином Нетті він потелефонував диспетчерці в Касл-Рок і попросив список скарг, що стосувались обох жінок. У Нетті список був короткий – лише один пункт. Вона посварилася з чоловіком і вбила його. Кінець. Жодних конфліктів до того і жодних відтоді, включно з кількома останніми роками, які вона провела знову в місті. У Вілми ситуація була діаметрально протилежна. Вона нікого не вбивала, але список скарг – поданих від неї й на неї – був довгий і тягнувся ще з часів, коли вона навчалася в школі, де якось зацідила вчителеві в око за те, що він наказав їй лишитися після уроків. У двох випадках злякані жінки, яким бракувало талану або розважливості, потрапляли в чорну книжку Вілми, і вони просили про захист поліції. Вілма також була суб’єктом трьох за кілька років скарг через напад. Кінець кінцем усі звинувачення було знято, але не потрібно багато знати, щоб розуміти, що жодна людина при своєму глузді не буде свідомо придовбуватися до Вілми Джерзик.
– Вони одна одній поперек горла стояли, – пробурмотів Норріс.
– Та не кажи.
– Чоловік відмовив Вілму йти туди, коли це їй уперше стрельнуло в голову?
– Він навіть не пробував, зате знав кращий спосіб. Піт розповів Клатові, що кинув їй до чаю дві пігулки ксанаксу, і це трохи охолодило їй голову. Узагалі, Джерзик каже, ніби думав, що тим скінчилося.