Усі ті юрби мовчазних людей, що стояли на газонах з іншого боку вулиці, були, бляха, моторошні. Вони нагадували Аланові зомбі з торговельного центру у «Світанку мерців».
Із заднього сидіння Алан узяв мегафон на акумуляторі й наказав їм негайно розійтися по домівках. Вони почали. Після цього він іще раз пробігся по протоколу в голові й зв’язався рацією з диспетчеркою. За цю роботу взялася Сандра Макміллан. Вона не така тверда, як Шила Бріґгем, але в степу і хрущ м’ясо… і ще Алан припускав, що Шила невдовзі дізнається, що сталося, й прибуде на місце. Якщо її приведе не почуття обов’язку, то принаймні цікавість.
Алан сказав Сенді знайти Рея Ван Еллена. Рей працював судмедекспертом за викликом в окрузі Касл, а ще окружним коронером, і Алан хотів, щоб він був тут, коли прибудуть опери, якщо це можливо.
– Вас зрозуміла, шерифе, – зарозуміло відповіла Сенді. – База чиста.
Алан підійшов до своїх поліцейських на місці злочину.
– Хто з вас підтвердив, що жінки мертві?
Клат і Сіт Томас перезирнулися з ніяковим подивом, і Алан відчув, як у нього обривається серце. Ще один бал для кабінетних експертів – або ні. Першого загону карного розшуку поки немає, хоча він уже чув наближення сирен. Алан прослизнув під стрічкою й підійшов до знака зупинки, навшпиньках, ніби дитина, що тікає з дому в комендантську годину.
Розлита кров ледь не калюжею зібралася навколо жертв і в зачопованій опалим листям стічній канаві поруч, але тонкий струмінь бризок – що їх судові медики називають зустрічними – нерівним колом окроплював місцевість навколо тіл. Алан став на коліно просто за межами кола, простягнув руку й зрозумів, що може дотягнутися до трупів – він не сумнівався в їхньому стані, – лише нахилившись уперед до самого краю балансу й витягнувши руку.
Він зиркнув на Сіта, Норріса й Клата. Ті збилися в групку й витріщалися на нього великими очима.
– Сфотографуйте мене, – наказав він.
Клат і Сітон тільки й дивилися на нього так, наче він дав їм наказ таґальською мовою, але Норріс кинувся до Аланового авто, покопирсався ззаду і знайшов там старий «полароїд», один із двох, якими вони користуються для фотографування місць злочину. На нараді комітету закупівель Алан збирався попросити ще як мінімум один фотоапарат, але в цей день зустріч комітету здавалася дуже неважливою.
Норріс поквапився назад із фотоапаратом, націлився і клацнув. Заскімлив рушій.
– Краще зроби ще одну, про всяк випадок, – попросив Алан. – І тіла зніми. Мені не треба, щоб ті потім казали, що ми розірвали ланцюг доказів. Хер їм собачий.
Він усвідомлював, що його голос звучить трішки буркотливо, але нічого не міг подіяти.
Норріс зробив іще один знімок «полароїдом», задокументовуючи позу Алана за межами кола доказів і те, як тіла лежать під знаком зупинки. Тоді Алан обережно нахилився вперед і притиснув пальці до залитої кров’ю шиї жінки, що лежала зверху. Пульсу не було, звісно, але за секунду через тиск, який спричинили пальці, голова жінки відліпилася від стовпа й повернулася боком. Алан одразу ж упізнав Нетті й подумав про Поллі.
«О Боже», – зітхнув він. Після цього механічно перевірив пульс у Вілми, хоча тій у голову було забито сікач для м’яса. Щоки й лоб у неї були поцятковані дрібними крапельками крові. Скидалося на дикунське татуювання.
Алан підвівся й повернувся до своїх хлопців, які стояли по той бік стрічки. Він не міг припинити думати про Поллі і знав, що це неправильно. Йому потрібно викинути її з голови, інакше точно все просере. Алан задумався, чи хтось із роззяв уже впізнав Нетті. Якщо так, Поллі точно почує про це раніше, ніж він їй зателефонує. Алан відчайдушно сподівався, що вона не прийде сюди сама подивитися.
«Тобі не можна зараз цим перейматися, – застеріг він себе. – У тебе на руках подвійне вбивство, судячи з усього».
– Діставай нотатник, – наказав він Норрісові. – Будеш моїм писарем.
– Бляха, Алане, ти ж знаєш, який у мене страшний почерк.
– Просто пиши.
Норріс передав «полароїд» Клатові й дістав із задньої кишені нотатник. Разом з тим із кишені випала планшетка з пачкою повідомлень про порушення правил дорожнього руху, кожне проштамповане його іменем і печаткою. Норріс зігнувся, підняв планшетку з тротуару й неуважно запхав назад у кишеню.
– Пиши, що голова жінки зверху, надалі зазначеної як «Жертва 1», була сперта на стовп знака зупинки. Я ненавмисно зіштовхнув її, коли перевіряв пульс.
«Як легко перейти на поліцмову, – спало на думку Аланові, – де автомобілі перетворюються на “засоби пересування”, пройдисвіти стають “злочинцями”, а мертві місцеві – “зазначеними жертвами”. Поліцмова – чудовий скляний бар’єр».