Говорячи, Туз раптом пригадав, що казав йому дядько перед тим, як його схопили в «Захмеленому тигрі»: «Неуважні люди закінчують у Шенку. Це якщо пощастить. Якщо ні, вгноюють ділянку болота шість футів завдовжки й три завглибшки». Що ж, Батя мав рацію в першій частині, Туз збирався застосувати весь свій талант переконання, щоб уникнути другої. У болоті немає програм дочасного звільнення.
Він був дуже переконливий. А тоді в якусь мить промовив два чарівних слова: Дакі Морін.
– Ти ту хуйню в Дакі купив? – перепитав Майк Корсон, округливши червоні очі. – Упевнений, що то він?
– Так, упевнений, так, – відповів Туз. – А що?
Летючі брати Корсони перезирнулися й розсміялися. Туз не знав, чому вони сміються, але все одно був радий. Це здавалося гарним знаком.
– Як він виглядав? – запитав Дейв Корсон.
– Високий – але не такий високий, як він, – Туз показав великим пальцем на водія, що надів пару навушників «Вокмен» і хилитався в ритмі лише йому чутної музики, – але високий. Він канадець. Отак-о гхворить. Сережка у вусі маленька.
– Точно, наш старий Даффі Дак, – підтвердив Майк Корсон.
– От правда, дивно, що його ще ніхто не кокнув, – додав Дейв Корсон. Він глянув на брата, Майка, і обоє похитали головами в щирому спільному подиві.
– Я думав, він нормальний, – сказав Туз. – Дакі завжди був нормальний.
– Але ти собі взяв невеликий відгул, нє? – запитав Майк Корсон.
– Зробив собі невелику відпустку в готелі «Шконка», – додав Дейв Корсон.
– Мабуть, ти був там, коли Дакмен відкрив для себе очищений кокаїн, – сказав Майк. – Саме тоді його справи швидко покотилися вниз.
– Останнім часом Дакі любить показувати один маленький фокус, – сказав Дейв. – Знаєш, що таке замануха, Туз?
Туз подумав. Тоді похитав головою.
– Та знаєш ти, не гони, – сказав Дейв. – Саме через це ти по вуха в гімні. Дакі показав тобі гору пакетиків з білим порошком. В одному був справді хороший кокс. А в решті – хуйня. Як і ти, Туз.
– Ми перевірили! – вигукнув Туз. – Я витягнув випадковий пакет, і ми його перевірили.
Майк і Дейв перезирнулися з похмурою глузливістю.
– Вони перевірили, – промовив Дейв Корсон.
– Він витягнув випадковий пакет, – додав Майк Корсон.
Обоє закотили очі й поглянули одне на одного в дзеркалі на стелі.
– І? – запитав Туз, переводячи погляд то на одного, то на іншого.
Він був радий, що вони знають, хто такий Дакі, а також радий, що вони вірять, що він не мав наміру їх обманювати, проте все одно переживав. Вони з ним поводяться наче з тупаком, а Туз Меррілл зовсім не тупак.
– І що? – запитав Майк Корсон. – Якби ти не був певний, що сам вибрав пакет, справа б не вигоріла, правда? Дакі – він наче чарівник, раз за разом влаштовує свої старі як срака картярські трюки. «Вибери карту, будь-яку». Чув таке, Туз-у-жопі-загруз?
Хоч зброя була в їхніх руках, Туз закипів.
– Не називай мене так.
– Ми будемо називати тебе так, як нам вдобно, – відказав Дейв. – Ти нам висиш вісімдесят п’ять кусків, і поки що єдине, що ми отримали як заставу за ті гроші, – це дохуя й трішки соди «Арм енд Гаммер», яка коштує десь півтора бакса. Ми тебе будемо Г’юбертом Джей Наєбаловим називати, якщо захочемо.
Вони з братом перезирнулися. Між ними відбулася безслівна комунікація. Дейв підвівся й постукав Зависокого Тіммі по плечу. Віддав йому свою гвинтівку. Тоді Дейв із Майком вийшли з фургона і стали біля купки сумаху на краю поля якогось фермера і гаряче про щось розмовляли. Туз не знав про що, але чітко розумів, що відбувається. Вони вирішують, що з ним робити.
Він сів на краю теплої підлоги, пітніючи як свинюка, в очікуванні, коли вони повернуться. Зависокий Тіммі розлігся в м’якому «капітанському» кріслі, яке звільнив Майк Корсон. Він тримав у руках націлену на Туза «ейч-енд-кей» і кивав головою. Ледь чутно з навушників до Туза долинали голоси Марвіна Ґея й Теммі Террелл. Марвін і Теммі, уже давно померлі, співали «Моя помилка».
Майк із Дейвом повернулися.
– Ми даємо тобі три місяці, щоб зі всім розібратися, – сказав Майк. Туз обім’як від полегшення. – Зараз нам гроші потрібніші, ніж здерти з тебе шкіру. І ще дещо.
– Нам треба йобнути Дакі Моріна, – сказав Дейв. – Його херня вже трохи затягнулася.
– Він нам усім псує репутацію, – сказав Майк.
– Ми думаємо, ти його знайдеш, – сказав Дейв. – Думаємо, він вирішить: якщо ти одного разу загруз, то завжди будеш Туз-у-жопі-загруз.