Тож їй ніколи більше не хотілося говорити про ті часи або той тьмяний коридор на другому поверсі, але зараз його образ повернувся до неї – настільки чітко, що вона відчула запах мастики для підлоги, побачила молочне відображення світла з великого вікна, почула відлуння мрійного звуку старих ручних друкарських машинок, що прожовують черговий день свого життя в нутрощах бюрократії.
Що їм треба? Святий Боже, що людям із Ґірі, 666 може бути потрібно від неї аж тепер?
«Порви його!» – ледь не закричав голос у неї в голові, і ця команда була настільки наказова, що Поллі була дуже близькою до того, щоб саме так і вчинити. Натомість вона розкрила конверт. Усередині лежав аркуш. Ксерокопія. І хоча конверт було адресовано їй, вона вражено зрозуміла, що сам лист – ні. Він був шерифові Алану Пенґборну.
Очі опустилися в низ листа. Ім’я, набране під кривим підписом, було Джон Л. Перлматтер, і воно про щось їй дуже слабко нагадувало. Очі опустилися нижче, і вона побачила в самому низу листа приписку «копія: Патриції Чалмерз». Що ж, це ксерокопія, не точна копія, але це все одно пояснювало бентежне питання про те, що це лист для Алана (і викликало першу плутану думку про те, що їй його доставили помилково). Але що, заради Бога…
Поллі сіла на старий ослін «Шейкер» у передпокої й почала читати. Поки читала, її обличчям, ніби групи хмар у неспокійний вітряний день, пронеслася дивовижна серія емоцій: розгубленість, розуміння, сором, страх, гнів і врешті лють. Вона закричала раз «Ні!» вголос, а тоді повернулася й змусила себе перечитати листа, повільно, аж до кінця.
Департамент захисту дітей Сан-Франциско
Ґірі-стріт, 666
Сан-Франциско, Каліфорнія 94112
23 вересня 1991 року
Шерифові Алану Дж. Пенґборну
Шерифська управа округу Касл
Муніципалітет, 2
Касл-Рок, Мейн, 04055
Шановний шерифе Пенґборн.
Я отримав Ваш лист від 1 вересня і повідомляю Вас, що не можу запропонувати допомогу в цьому питанні. Відповідно до політики нашого департаменту, ми маємо право надавати інформацію про заявників програми допомоги малозабезпеченим дітям лише в тих випадках, коли це є вимогою чинної ухвали суду. Я показав Ваш лист Мартінові Д. Чанґу, нашому головному юристові, який проінструктував мене поінформувати Вас, що копії вашого листа було передано генеральному прокуророві штату Каліфорнія. Містер Чанґ запитав його думку щодо того, чи Ваш запит може вважатися незаконним як такий. Яким би не був результат цього запиту, я мушу повідомити Вас, що, на мою думку, Ваша зацікавленість у житті цієї жінки в Сан-Франциско є недоречною та образливою.
Я раджу Вам, шерифе Пенґборн, облишити це питання, щоб не створювати юридичних ускладнень.
З повагою,
Джон Л. Перлматтер,
заступник директора
копія: Патриції Чалмерз
Учетверте прочитавши цей жахливий лист, Поллі підвелася з ослінчика й пішла на кухню. Вона йшла повільно і граційно, ніби пливла. Спочатку очі були приголомшені й збентежені, але коли вона зняла слухавку з телефона на стіні і на збільшених клавішах набрала номер шерифської управи, вони проясніли. Тепер вони світилися простим і непомильним виразом – гнівом настільки сильним, що межував із ненавистю.
Її коханець рознюхує про її минуле – сама думка про це здавалась одночасно неймовірною, проте дивним, огидним чином правдоподібною. За останні чотири-п’ять місяців Поллі багато порівнювала себе з Аланом Пенґборном і часто програвала. Його сльози та її захисний спокій, який приховував стільки сорому, болю й таємної зухвалої гордості. Його чесність та її маленький стосик брехні. Яким святим він здавався! Наскільки бентежно ідеальним! Наскільки ж лицемірне її завзяття переконати його, щоб забув про минуле!
І весь цей час він рознюхував, нишпорив у пошуках справжньої історії Келтона Чалмерза.
– Мерзота, – прошепотіла вона, і коли пішли гудки, кісточки пальців, що стискали слухавку, побіліли від зусилля.