Скотт Ґарсон сів саме вчасно, щоб побачити, як на нього пре «кадиллак». Решітка зорила злим поглядом – широка хромована гора, яка має на меті його розчавити.
Він нестямно покотився ліворуч, менш ніж за мить уникнувши смерті. Величезна передня шина «кадиллака» проїхалася йому по правій долоні, ефективно чавлячи її. Після цього по ній же прокотилася задня шина, довершуючи роботу. Ґарсон лежав на спині, дивлячись на свої ґротескно потовчені пальці, які тепер були завбільшки зі шпателі для замазки, і закричав у гаряче блакитне небо.
– ТЕМММІІІІІ ФЕЕЕЕЕЕЙЙЙ!
Той вереск вирвав Френка Джуетта з глибокої дрімоти. У кілька перших сплутаних секунд він не мав поняття, де перебуває, – усвідомлював лише, що це якесь тісне, вузьке місце. Неприємне місце. А ще він щось тримав у руці… що це?
Він підняв правицю й ножем для стейків ледь не виколов собі око.
– Ооооооооо, нііііііііі! ТЕМММІІІІ ФЕЕЕЕЕЕЙЙЙ!
Усе повернулося до нього вмить. Він за диваном свого старого доброго «друга» Джорджа Т. Нельсона, і це сам Джордж Т. Нельсон, з плоті й крові, гучно оплакує свого мертвого папугу. Разом із цим усвідомленням до Френка повернулося все інше: журнали, розкидані по кабінету, записка з шантажем, можлива (ні, дуже ймовірна – чим більше він думав про це, тим більш імовірною вона здавалася) руйнація його кар’єри і життя.
А тепер неймовірно, але він чув, як Джордж Т. Нельсон плаче. Плаче над своїм довбаним летючим серуном. «Ну, – подумав Френк, – я позбавлю тебе страждань, Джордже. Хтозна, може, й ти опинишся в пташиному раю».
Схлипування наближалися до дивана. Чим далі, тим краще. Він вискочить – сюрприз, Джордже, – і уйобок відкинеться ще до того, як зрозуміє, що взагалі сталося. Френк уже приготувався виплигувати, коли Джордж Т. Нельсон, досі ридаючи так, ніби в нього от-от розіб’ється серце, завалився на диван. Чоловіком він був масивним, тому своєю вагою рвучко посунув диван до стіни. Він не почув здивованого видиху ззаду «ууффф», а прикрив його своїми схлипами. Чоловік узяв телефон, крізь мереживо сліз набрав номер, і (ледь не дивовижним чином) після першого ж гудка слухавку підняв Фред Рубін.
– Фреде! – скрикнув він. – Фреде, у мене щось страшне сталося! Може, ще й не скінчилося! Господи, Фреде! Боже!
Позаду й під ним силкувався дихати Френк Джуетт. У нього в голові проносились оповідання Едґара Аллана По, які він читав малим, – оповідання про похованих живцем людей. Обличчя потрохи набувало кольору старої цеглини. Важкі дерев’яні ніжки, які втиснулися йому в груди, коли Джордж Т. Нельсон упав на диван, здавалися брусками свинцю. Задня стінка дивану притискала йому плечі й бік обличчя.
Зверху Джордж Т. Нельсон заливав у вуха Фредові Рубіну перекручені описи того, що він виявив, коли повернувся додому. Нарешті він на мить замовк, а тоді закричав:
– Мені плювати, чи можна про таке говорити по телефону. ЯК МЕНІ МОЖЕ БУТИ ПОФІГ, ЯКЩО ХТОСЬ УБИВ ТЕММІ ФЕЙ? ЦЯ МЕРЗОТА ВБИЛА ТЕММІ ФЕЙ! Хто б міг таке вчинити, Фреде? Хто? Ти мусиш мені допомогти!
Ще одна пауза, поки Джордж Т. Нельсон слухав, а Френк усвідомлював, із дедалі більшою панікою, що він невдовзі знепритомніє. Раптом він зрозумів, що робити – прострелити «ламою» диван. Можливо, він не вб’є Джорджа Т. Нельсона, можливо, навіть не зачепить його, але він, безумовно, приверне увагу Джорджа Т. Нельсона, і коли це станеться, то, мабуть, є хороші шанси, що Джордж Т. Нельсон забере свою жирну сраку з дивану до того, як Френк тут помре через те, що ніс притиснуто до плінтусової батареї.
Френк розкрив долоню, що стискала ніж, і спробував дотягнутися до пістолета, затканого за пояс штанів. Фантастичний жах стиснув його, коли Френк усвідомив, що не може дотягнутися: пальці стискалися й розтискалися за цілих два дюйми від інкрустованого слоновою кісткою руків’я пістолета. Він зосередив усі рештки сил на тому, щоб опустити руку нижче, але притиснуті плечі взагалі не рухалися. Великий диван – і значна вага Джорджа Т. Нельсона – щільно пришпилили його до стіни. З таким же успіхом його можна було би прибити до неї цвяхами.
Перед витріщеними очима Френка почали розквітати чорні троянди – провісниці наближення асфіксії.
Ніби з якоїсь неймовірної відстані, він почув, як його старий «друг» кричить на Фреда Рубіна, безумовно, партнера Джорджа Т. Нельсона в питанні кокаїну.