Евроинтеграция
(дiвчата спiвають, хльопцi танцюють)
Йому хочеться в Європу -
Їй не хочеться.
І стоїть він, п'яний в опу,
Дзюрить*, мочиться.
Ніч, майдан, лiхтар, сiльрада**,
Хльопець мочиться.
Шугонути б його, гада,
Та не хочеться.
I душа його так рада,
Що він мочиться,
Повертатися до стада
Й`му не хочеться,
А в Європу ранувато,
Бо для збоченця
Там потрiбно адвоката,
Тут хай мочиться!
____________________________________________
* - (укр.) мочится, но непосредственнее.
** - (укр.) ночь, улица, фонарь, аптека.
Як козаки Крим продбали
(Даже при незнании украинского читать без автопереводчика)
Над багнюкой з сивиною
вітер мряку випасає.
А між мрякою і морем
гопакує гайдамака,
рухом з броунівським схожий.
То помочиться у море,
то чобiттям в хвилю влупить,
то волає - хмари чують
гучномовець гвинтокрилий.
В дзьобi хльопця - жага бурі,
первач гніву, часник страсті,
i лайно що до Росії
чують хмари з його дзьоба.
Чайки стогнуть та сумують,
байдикують понад морем
і на дно його готові
заховати жах та тугу
перед бурею, падлюки.
І гагари, хай їм, скиглять, -
їм, гагарам, невiдома
насолода бою, бачьте,
грім ударів їх лякає!
Дурень пінгвін вже ховає
сало мляво своє в кучках.
Лише п'яний гайдамака
відпрацьовує п'ять гривень*
над, як пиво, пінним морем.
Все смурніше, нижче хмари
опускаються, лякають
і ревуть, жбурляють хвилі
в височинь назустріч грому.
Грім гуркоче.
В бульбах гніву
стогнуть хвилі,
сперечаючись із вітром.
Ось хапає вітер зграї
хвиль в обійми свої міцно
і кидає їх з розмаху
в дикій люті на цеглини,
розбиваючи на потрох
і бризки води громади.
Гайдамака файний хльопець -
у барвистiй вишиванцi,
вiн кричить: "Героям слава!",
в море галькою кидає.
Від запою він, як демон -
хочеться в село, до хати -
і регоче, і волає...
Для хоробростi регоче,
вiд хоробростi волає!
В гніві грому чуйним слухом
дух козацький дупу чує.
Брешуть з Київа, що ні,
не сховають хмари сонця,
або - ні, не приховають.
Вітер виє, грім гуркоче,
Синім полум'ям палають
зграї хмар, безодня моря.
Море спалахи цi ловить
і в безодні своїй мочить.
Як тi кляті коммуняки,
в'ються в морі та зникають
вiдображення яскравi.
Отакої. А ще буря!
П'є горiлку гайдамака,
хреститься від блискавичок,
i реве та стогне море.
Гайдамака репетує:
"Це пiздець, шановне панство!"
_________________________________________
* 5 грн. - первоначальный взнос жителей Украины на самоуничтожение.
Доминанта
Со мною вышел случай глупый -
На улице средь бела дня
Один мужик, накрасив губы,
Хотел чего-то от меня.
Он жил в селе, беды не зная,
Пел в хоре басом, как мужик,
"Реве та стогне", развивая
Родной украинский язык.
Гастроли. Юноша связался
С людьми орального труда.
Упруго рейтинг приподнялся,
Он депутатом стал тогда.
Но верен до сих пор присяге,
Что дал, попавши в клуб ночной,
Недаром в украинском флаге
Цвет доминанты голубой.
Под небом голубым...
Под небом голубым был город золотой
С Софией и Воротами, Булгаковской звездой.
Теперь там зоосад, укроп да рушники,
Гуляют там животные Степановой мечты.