— Почнемо, — сказав Ромашин і глянув на мене. — Доповідайте, Яне. Справа номер одинадцять — “Демон”. Коротко про історію, висновки, заходи, пропозиції.
З усіх присутніх лише Басилашвілі та довгорукий незнайомець не були в курсі подій, і моя розповідь, очевидно, була адресована їм.
Я хутко і стисло переказав історію справи “Демон”. Про те, що на плато Пейнтед-Дезерт у заповіднику Ховенвіп загинула група “Аїд-117”, що розслідування трагедії не з’ясувало причини смерті чистильників, хоч висновок першої комісії був однозначним — витік невідомого вірусу; як цілком випадково визначився зв’язок єдиного вцілілого з групи — помічника начальника Зо Лі — із загадковими аваріями в Північній Америці, Атлантиці, Європі; як знайшлися раптом документи, які стверджували, що саме на Ховенвіпі знаходилась колись надсекретна військова лабораторія “Суперхомо”…
Я закінчив, і за хвилину в кабінеті було тихо. Потім Пилип поворухнувся і мовив:
— Це — поле подій. Ваші висновки, узагальнення? В цій справі мене зацікавили такі моменти: стрілянина з “дракона” по співробітниках відділу, зникнення інформації про “Суперхомо” з архівів Управління та Інституту соціології Землі, обізнаність таємного викрадача “дракона” з роботою відділу безпеки. Якщо це не Зо Лі, то хто? Якщо Зо Лі, то чому не оголошено цільовий розшук його?
Я помовчав.
— Не було впевненості, що Зо Лі має причетність до всіх цих подій, та й тепер немає. Проте, хоча всеземний розшук і не оголошено, однак Зо Лі ми розшукуємо.
— Сьогодні, зараз же дати орієнтування по розшуку Зо Лі, скласти його ідентифікат і розіслати всім лінійним відділенням правопорядку. Сама стрілянина, вчинена ним, свідчить про те, що він соціально небезпечний. Розберіться, навіщо він стріляв, яку мету переслідував. До речі, він має бути якимось чином зв’язаний з відділом комплектації та спорядження Дальрозвідки. Патрони до “дракона”, дапль-пістолет з етилмеркаптаном, апаратура КОТ… Почніть розшук і з цього боку. Цілком можливо, вийдемо на самого Зо Лі, принаймні на того, хто йому допомагав. Тепер про головне. Чому гадаєте, що аварії, про які ви говорили, також справа рук Зо Лі?
— Я так не казав, — запротестував я.
— Ну, не так, але зміст той самий. Підстави?
Гнат хотів щось сказати, але глянув на батька і промовчав.
— Фактів у нас справді немає, - сухо сказав я. — Можу запропонувати гіпотезу, що пояснює майже все. Під час трагедії на Ховенвіпі Зо Лі випадково заволодів якимсь фактором, назвемо його фактор “Д”, який є кінцевим результатом діяльності лабораторії “Суперхомо”. З допомогою цього фактора він і здійснює “диверсії” — ті самі незбагненні з точки зору логіки аварії.
— Малопереконливо, Яне, — прогув Гриффітс.
— Казав же — фактів немає, - роззлостився я. — Це гіпотеза. Пропоную використати її як прикидний варіант справи. Не сподобається — пропонуйте свої версії.
— Ти сказав, що твоя гіпотеза пояснює майже все, — проказав Первицький з провинною усмішкою; знаю я цю манеру — вгамовувати готові спалахнути пристрасті. — Чому майже?
— Тому, що вона передбачає кілька запитань типу “навіщо”. Навіщо, наприклад, Зо Лі коїти з допомогою фактора “Д” безчинства, ризикуючи попастися на місці злочину? Він же чудовий працівник… був принаймні. Всі про нього відгукуються схвально. Невиявлена патологія психіки? Хвороба? Звичайно, він міг звихнутися після катастрофи та загибелі друзів, але ж його дії поєднують у собі самовладання, безумовну винахідливість і розрахунок. Друге: навіщо Зо Лі намагається проникнути в підземелля “Суперхомо”? Створюється враження, що він знає про лабораторію щось таке, чого не знаємо ми, і хоче… що? Заволодіти чимось іще? Новим фактором “Д”? І третє: навіщо він стріляв у Гната й стажиста?
— М-да, — сказав Гриффітс після паузи, — “Суперхомо” — міцний горішок. Але дослідження лабораторії не завершені, і ми сподіваємося одержати відомості, які проллють світло на всі ці загадкові події.
— Я також тішу себе надією, — мовив Пилип. — І те, що Зо Лі якимось чином зв’язаний з аваріями і катастрофами, ще належить довести. Цілком імовірно, що йдеться тут про нове фізичне явище. Але не виключена можливість, що це…
— Прибульці, - серйозно сказав Гнат.
— Ось саме. — Ромашин-старший був спокійний. — Веселого тут, до речі, мало. Мені доповіли, що на плато поряд з підземним господарством лабораторії розташований космодром. Чому б “Суперхомо” не бути зв’язаною з космічними дослідженнями? Працювала вона під орудою Інституту військово-космічних досліджень і могла експериментувати з чимось чи з кимось у космосі. Пам’ятаєте, півтора сторіччя тому на Марсі виявили об’єкт “Зеро”? Про це тоді багато писала західна преса. Ну, звичайно, звідки вам пам’ятати діла давноминулих днів? Річ у тім, що з цим об’єктом працювала одна з таємних лабораторій Пентагону, раптом це була саме лабораторія “Суперхомо”? Підніміть архіви, пошукайте, можливо, з цього боку ми швидше вийдемо на розгадку таємниці лабораторії. Тож якщо ви не хочете робити висновки, спробую я.