— Швидко впоралися!
Лілов замість відповіді повів швидколіт на зниження, і незабаром ми сіли на пляжі, за кілька метрів од води. Вилізли з кабіни. Новий міст сріблястою струною пронизував повітря ледь-ледь збоку. Пляж був безлюдний, відпочиваючі ще спали. Я хотів було поцікавитися, навіщо експерт мене сюди приволік, і в цей час побачив широку блискучу смугу голубого кольору, схожу на лист дзеркального скла. Підійшов, нагнувся і поторкав гладеньку поверхню “скла”: тверда, тепла і суха на дотик, незважаючи на вологий од роси, прохолодний ранок.
— Я це вже бачив, — сказав я, випростуючись. — Під Псковом на місці падіння атмосферного заводу.
— Справа в тому, — заговорив нарешті Лілов, — що ні під Псковом, ні тут ми не змогли взяти аналізи цієї речовини. Товщина смуги — три ангстреми, жоден щуп не зможе її пробити. Але не це головне.
Лілов пройшовся вздовж смуги, поманив мене за собою.
— Бачите? Смуга описує окружність, просто частину її не видно у воді. Так ось, у центрі цієї окружності коїться щось неймовірне! Але видно це лише з деяких точок, там, де в смузі є ось такі вкраплення. — Лілов показав рукою на темну пляму в “склі”, схожу на котячу лапу з висунутими кігтями. — Ставайте поруч.
Я слухняно став на поверхні смуги, за жестом експерта повернувся в потрібному напрямі і завмер.
Там, де до цього я бачив просто частину пляжу і ріку, — в центрі кільця, — клубочилася фіолетова мла, то згущаючи кольори до чорного, то раптом розходячись хмарами врізнобіч і відкриваючи поглядові колодязь запаморочливої глибини.
Клубки фіолетової мли сходилися, ущільнювалися, “колодязь” зникав, щоб за хвилину виникнути знову на коротку мить…
Лілов доторкнувся до мого плеча, і я, як сомнамбула, ступив за ним.
— Що це?
Експерт техсектора похмуро посміхнувся, ховаючи руки в кишені куртки.
— Ну, на це запитання я можу відповісти цілком точно: не знаю!
— А чому тут нікого немає, крім вас?
— Бо всі зараз під Псковом, я просто здогадався прилетіти сюди сам-один, нашвидку зробив експрес-аналіз, сфотографував кільце на плівку і подзвонив вам. До речі, біля Пскова смуга ця постійно зменшується, щезає, як… шагренева шкіра у Бальзака. Але ми постараємося видобути максимум інформації.
Я кивнув, знову став на “котячу лапу” в глибині голубої блискучої смуги, кілька хвилин зачудовано розглядав якісь привиди на дні “колодязя”, намагаючись збагнути, що б значили ці видіння, і зійшов на пісок.
— Ви кажете, смуга розсотується. Тоді ми запізнилися.
— Не второпав…
— Такі смуги могли утворюватися всюди, де побував Демон. Розумієте?
— Я це зрозумів одразу, як тільки прилетів сюди і знайшов смугу, і вже послав людей за відомими мені адресами. Було б добре, якби ви дали координати інших місць, які відвідав Демон.
Я по пам’яті продиктував райони аварій і катастроф, винуватцем яких був Демон, і Лі-лов відвіз мене до таймфагу Новгорода, не промовивши ані слова.
Просто із таймфагу я подзвонив Басилашвілі, передав усе почуте і побачене мною і тільки потім пішов до Лапарри.
О пів на сьому ранку я підлетів до “вігвама” Лапарри.
Ян жив у стандартному модульному будинку системи Панасенка: сорокавосьмиповерхове “гроно винограду”, кожна квартира — окремий модуль. За бажанням можна відстикувати будь-який модуль від цієї споруди і зістикувати з іншим таким самим будинком у будь-якій частині земної кулі.
Пневмоліфт виніс мене на майданчик сходів, я подзвонив, двері відчинились, і автомат запросив мене увійти.
— Проходь, — пробурчав Ян, відступаючи в глиб передпокою, провів мене у вітальню. — Посидь, я зараз.
Моєму ранньому візитові він не здивувався, видно було, що і сам встав рано.
Я з цікавістю роззирався: дім Лапарри я відвідав уперше.
Одна стіна кімнати була зовсім невидимою, і вранішнє проміння сонця пронизувало її наскрізь. Стіна поруч являла собою фасад кристалобібліотеки, дві інші були обвішані стереофотографіями дивовижних пейзажів, очевидно, пейзажів інших планет. Я впізнав чотири з них: марсіанський Великий Каньйон, Плато Жари на Венері, туманно-волокнистий ландшафт Титана, супутника Юпітера, і болото Тритона. Інші знімки були незнайомі. Я зупинився біля однієї фотографії: біла пустеля, тверда, як кістка, частокіл тонких голубих жердин з шапками білого пуху з дерева. Біле небо і білясте, дуже сплющене світило, і чудернацькі істоти на летючій коробчастій конструкції…