Тоді я згадав свого батька.
Він не п'янствував.
Але якось теж сидів отак, на лавці під хатою, мовчав, поки виносили загорнуте мертве немовля.
Потім ішов в кінець вулиці у шинок.
Щоб не чути, як мати в хаті кричать.
Я думав: слабак.
Тепер все зрозумів.
******
Вийшов надвір. В лице вдарила березнева вогкість.
Дим. Бруд. Кінський піт.
Крик чужого міста.
Пізній вечір. Темно.
Бруківка в слизу, тротуари в чорній каші.
Під ногами хлюпало, з дахів текли струмки, капало за комір.
Текло по лобу.
Я стояв на сходах, дивився надвір.
Все потопало в багні.
Лягти лицем у це місиво, щоб не вставати.
Напитися.
До ригачки.
> ПРИМІТКА. Проблеми чоловіків, які втратили дитину, почали цікавити фахівців лише з кінця 20ст. В усьому світі кожна 8ма вагітність завмирає.
II-VII. ПЕРШИЙ
Вечір.
Пошарпані двері вели вниз.
Півпідвал.
“Рюмочная”.
Запах дешевого вина й тютюну. На стінах волога, плями, дзеркало в темній кіптяві.
Кельнер — молодий, зморений. Таця з випивкою. Поставив стопку.
Мене колотило від холоду.
Перша.
— Ще, — сказав я.
Запікло горло, ніби чистий спирт. Добре. Хай пече.
Друга. Третя.
Піт по хребту. Тепло піднялося догори. В роті розмазаний метал.
Хлопець стояв поруч, чекав, поки я доп’ю.
Очі темні, тихі. Затримався на мить. Не відводив погляду.
Мене ще трусило від болю, а всередині ворухнулося інше.
Ні з того, ні з сього.
Тепло пішло вниз, тіло сплутало напрям.
Я відчув, як твердіє, і мене пройняв жах.
Невчасно. Навіщо.
Після такого не повинно ж бути.
Підвів очі — хлопець стояв навпроти, тримав тацю зі штофом, чекав.
Світло з-під лампи різало йому обличчя, молоде, рівні вуса, але під очима темні смуги, як у нічного звіра.
Він дивився на мене прямо, не кліпав.
Погляд тримав, наче виклик.
Я спробував відвести очі. Не зміг.
У голові зашуміло, ніби хтось скрутив мені шию.
Він насміхався з мене. Почув, що мені погано.
І це мене розлютило й потягнуло одночасно.
Тиша між нами стала важкою, як удар.
Я кивнув: “пішли”.
Він знав, чого я хочу. І не боявся.
Вказав мені рукою.
До службового виходу.
Я підвівся.
Ми вийшли в прохід. Вузький, сирий, далі сходи ще вниз, у підвал.
Він ішов попереду.
Я бачив його спину, лампу над головою, пару від рота.
І не витримав.
На другій сходинці штовхнув у лопатки. Різко, як удар.
Він хитнувся, але встояв, не обернувся.
Підсобка була тісна, низька. Лампа на чорному ланцюгу загойдалася. Я зачепив плечем. Світло металося по стінах.
Він став. Дивився на мене.
За стіною шуміли посудомийки. Дзенькіт скла, брязкіт мисок, хлюпіт води. Уривки розмов. Інший світ. Там, де сміються.
Штурхонув його до стіни. Різко.
Він вдарився спиною, але не сказав нічого.
Чому?
Розізлив мене.
Хапанув його за плечі.
Розвернув спиною.
Він став. Як треба.
Мовчки.
Повітря було гірке, вологе. Запах собачого [*господарчого] мила, тютюну й бруду.
Я не думав. Вже все плило.
Я ввечері завжди погано бачу.
Мабуть, плюнув на руку. Просто щоб не рвати шкіру. Рефлекс. Увійшов.
Він трохи повернув голову. Хотів глянути, що я роблю.
Я схопив його за підборіддя, різко розвернув і закрив рота долонею.
Не хотів бачити.
Далі — провал. Крик води в трубах. Металевий гуркіт.
Потилиця.
Шия.
Білий комір.
Чорні мотузки його жилетки.
Якась дошка, щоб триматися.
Вдарився об неї.
Рух — поштовх — забуття.
І десь там, серед того гуркоту, я кінчив — раптово, майже з люті.
У голові шуміло, лампа хиталася над нами, як маятник.
Хотів, щоб застигла. Щоб хоч щось зупинилося.
Тиша. Наче під водою.
Як після вибуху.
Я сперся на тумбу, мене хитало. Недобре. В роті гіркота.
Я намагався сказати щось, виплюнути слово, але тільки ковтнув повітря.
Все. Застібнувся.
І виліз надвір.
> ПРИМІТКА. Бар'єрн. латексн. контрацептивів ще не існувало, як і мірамістина. Лубрикантами слугували речовини, які могли викликати хім., терм. і алерг. реакції (тварин. жир, мильний концентрат тощо), не були поширені.
II-VIII. ДРУГИЙ
Московська вулиця.
Глупа ніч. Мжичка з самого нутра гнилого міста.
Манжет мого пальта темний від бруду.
Розтискаю кулак.
Дивлюся.
Пігулка. Сіра, крихітна, солона.
Бром.
Максим дав. “Допомагає гасити зайве.”
Я сміявся, що дурний.
Ну хто сам собі таке вчинить.
Тепер знаю, хто.
Досить дивитися.
Ковтаю.
Горілка вийшла.
Стоїть без причини, як у хворого.
Тіло мститься.
Зрозуміти б тільки, за що.
Стою під стіною, чекаю.
Повітря холодне, мокре, ріже ніс.