(т.зв. “кубанська балачка” з укр. діалектів найближча до полтавського.)
> ПРИМІТКА 2. Того року в Харкові був підірваний пам'ятник Пушкіну. Здійснив акцію юний студент Микита Шаповал. Адвоката М. Міхновського як намагалися притягти як зачинщика, але марно. Микита під побоями його не здав.
I. КРАХ
Листопад 1918 р.
I-I. МІЖНАРОДНА ПОВІСТКА
Спочатку Німеччина.
Кіль. Матроси. Відмовились іти в бій.
Їх арештували.
Тоді решта підняла прапори —
червоні.
Солдати, робітники, кораблі. 9 убитих, 29 поранених.
Імператор послав військо. Придушити. Але ті перейшли на бік заколотників.
Кіль упав за добу.
Берлін за п’ять. Все.
9 листопада 1918 рейхсканцлер Баденський оголосив зречення імператора. Вони разом з Вільгельмом тікали в Голландію.
Другий райх скінчився. Як і тисячолітня німецька монархія.
******
Далі гірше. Кінець війни.
11 листопада — в вагоні посеред лісу Комп’єнське перемир’я. Мільйони жертв ні за що.
******
За Німеччиною посипались Габсбурги.
Угорці, хорвати, чехи — хапали речі і тікали з корабля.
Почалося це в жовтні.
Шістнадцятого Карл І спробував врятувати імперію федерацією.
Ха.
Смішно.
17-го — угорці розірвали унію.
28-го — народилась Чехословаччина.
31-го — Революція айстр, або хризантем, залежно від перекладу (Угорщина стала демократією).
А потім прийшов листопад. Шви, що століттями тримали імперські штани, тріснули.
13 листопада імператор Карл зрікся.
Австрійський цісар став приватною особою.
I-II. СВОЇ ТАРГАНИ
А Українська держава?
Гетьман?
Царський муштрований генерал виявився неспроможним до гнучкості та еластичності.
Грав в імперії, а їх більше нема.
Влаштував зустріч з отаманом Красновим. Коньяк. Сигари. Обіцянки бити червоних.
******
Опозиція.
Чим вона зайнята?
Ще трималася берега.
Петлюра сидів. Винниченко не наважувався. Шаповал чистив зброю. Стрільці вірили, що Гетьман не піде на зраду.
УНС вирішує:
скликати Конгрес лівих партій.
Мирно переобрати владу.
Без крові та барикад.
Єфремов і компанія вірили, що так можна. Навіть Микита мовчав.
Але ні.
Гетьман зірвав усе.
Запланований на 17 листопада Конгрес скасовано.
П’ять міністрів від УНС (ті самі, з Максимом Славінським) були всі проти.
Підуть у відставку. Хай. Кілька днів.
А далі Гетьман іде в піке.
Оголошує:
Воєнний стан на Чернігівщині, Київщині, Полтавщині.
Заборона зборів.
Цензура всього.
Закриття українських видань (російським зелене світло).
Газети в білих плямах.
Або взагалі спалені.
Всіх хто проти — В БАН. Деяких в Лук'янівку.
Київ дихає важко.
Сидить на пороховій діжці.
II. ОСТАННЯ НІЧ
1-12 листопада 1918 р.
Максим. Він усе знав.
Раніше за інших.
Напрацьовані контакти.
Усвідомив: москалі уже в Києві. Краснов прибув не з листівками, а з домовленістю.
Угода не нова.
Вона його ж власна, тільки перекручена.
Влітку Максим сам сидів із ними за столом. Дипломатична місія. Ті самі люди, ті самі чарки, фрази про “спільну боротьбу з більшовиками”.
Влітку вірив, що це проти червоних. Працював на благо Гетьманської держави.
Тепер бачив: усе навпаки. Змова з білими відкриває шлях леніну.
Гетьман продався. Антанта мовчить.
Німці пакують валізи. Росія входить у Київ. Спершу двоголового куркою, а далі серпом і молотом.
Максим тримає язика за зубами.
Офіційно ще міністр.
Формально людина уряду.
Насправді — чужий цій владі.
Яка лиже зад білій росії.
Кожен документ пахне зрадою.
Він був у тюрмі.
Бачив тіло. Якому мстився голова держави.
Симон лежав блідий, ледве дихав.
Сказав Максиму тихо:
“Побачиш, що вони тягнуться до москалів — передай Шаповалу.
Без шуму. Сам факт.”
Максим повідомив.
Тепер.
Як казав Симон.
“Дон у Києві. Краснов з Гетьманом. Буде союз”.
А далі глуха ніч.
В кабінеті тиша. Лямпа.
Декларації і накази. Без сенсу.
Максим сидить сам.
Дим з попільниці.
Завтра його виженуть.
Або арештують.
Або знищать.
Байдуже.
Головне він зробив.
Передав.
Україну і Симона він не зрадив.
> СКОРОПАДСЬКИЙ, Спогади:
“Для офицерства русскою я должен был немедленно объявить федерацию, так как мне уши прожужжали, что весь офицерский состав станет горой, ради России, за гетманскую Украину.”
(*словом російського офіцера можна підтертися в туалеті. Вони просто плюнули гетьману в обличчя).
III. ТОРБА
12 листопада 1918 р.