Можна втекти: є чорний вихід у двори.
А головне, корпус залізничної охорони на чолі з ген. О. Осецьким саме тут (республіканець, від початку в змові).
******
Конспірація
Жандарми знали, що плануються збори.
Треба шифруватися з подвійною силою.
Видали наказ про повторний арешт Петлюри! Наче він самовільно втік, а не був звільнений міністром.
Тож, таємне нічне засідання.
Всі приходять пішки.
По одному.
З різних вулиць.
По всьому кварталу розставлені спостерігачі.
Пароль: “Третя колія, шостий кабінет”.
З кабінету таємні двері на чорні східці.
Світло: не вмикати, одна гасова лямпа на всіх. Гардини спущені.
На балкон не виходити!
Пісень не співати.
******
Команда
Володимир Винниченко (aka лідер республіканців, в т. ч. соціал-демократів)
Микита Шаповал (лідер есерів)
Федір Швець, Олександр Янко, Андрій Макаренко, Опанас Андрієвський (масовка).
Петро Дідушок (від Стрільців), Ростислав Лащенко (хроніст, автор спогадів)
Олександр Стокоз (менеджер простору)
Євген Коновалець — запрошена зірка.
Симон Петлюра — відсутній через загрозу арешту.
Борис Бутенко — міністр, спостерігач.
*
Склад: нелегітимний.
Підстава для рішень: революційна доцільність.
******
Екшн
Всі на місці. Винниченка нема.
Ледве дочекалися.
20:45. Запізнився. Сумний.
Протокол не ведеться.
Друкарська машинка нікому не потрібна.
Винниченко веде засідання.
Поруч Швець і Дідушок. Шаповал ходить, курить.
Вступ Винниченка: “Беремось за зброю”.
Обговорення складу Директорії.
Варіанти:
- 3 особи
- 5 осіб
- 28 (Президія УНС) — одразу ні.
Три чи п'ять?
Другорядне.
ГОЛОВНЕ:
що по Петлюрі?
Слово бере Є. Коновалець.
— Він передав: приймає запрошення. Буде в Директорії і Кошовим отаманом. Військом керуватиме.
Ура!
Він погодився!
Аж полегшало!
Щастя-то яке!
А що скаже лідер опозиції, голова зборів?
Слово В. Винниченку.
— Так. Він не проти обійняти посаду. Ми з ним спілкувалися. Вчора. Я буду Головою, він Отаманом.
Ура!
Ура!
Ура!
Батько погодився!
Гучні аплодисменти.
Можна розходитися.
Стійте. А хто ще буде?
Треба плюс трьох.
Може, покликати Грушевського? Першого президента?
Микито, що скажете?
Шаповал розвертається.
Розправляє вуса.
— Грушевський вже не актуальний. Це перше. А по мені…
Самовідвід! Я керуватиму Національним союзом. В гробу я бачив вашу Директорію.
Як же ж так?
Микито, ми так на вас розраховували!
— Ні. Так сказав Симон. Переможемо, буду міністром. Хочете офіційну причину?
(Микита регоче)
— Пикою не вийшов! Підходить? Ні?
Тоді ще страшніше. Антанта мене не сприйме. Я лівий радикал. Викреслюйте!
Троє обраних.
До Винниченка-Петлюри:
- Федір Швець (УПСР, Селянська спілка)
- Андрій Макаренко — залізничники, безпартійний.
- Опанас Андрієвський — УПСС (соціалісти-самостійники).
Голову не обирали.
Сказав Петлюра, що Володимир Кирилович головний — так воно і буде.
Даремно час витрачати?
Та і спати вже хочеться.
Жодних документів.
Ніяких протоколів.
Близько 22:00 — додому.
В кабінет залишаються члени Директорії та військові.
Ритуал “Вибори” закінчено.
> МОНОГРАФІЯ. Щодо виборів Директорії немає точної інформації. Дата варіює від 13 в спогадах Винниченка до 15 від Шаповала. Коновалець не фігурує ні в кого, крім Шаповала. Кількість присутніх під питанням. Деякі дослідники заперечують сам факт цих виборів.
> В. ВИННИЧЕНКО, ВІДРОДЖЕННЯ НАЦІЇ: Я (примушений домаганням Січових Стрільців, єдиної військової опірної сили) запропонував йому [Петлюрі] взяти участь в акції [повстання], він погодився.
> М. ШАПОВАЛ, ВЕЛИКА РЕВОЛЮЦІЯ: Петлюру включили, бо всі члени УНС наполягали на введенні його у владу ще з вересня, коли він сидів за ґратами.
> ПРИМІТКА. Є. Коновалець про свою участь в цьому заході в “Причинках” не згадує.
Грушевського не включили, бо в нього з Шаповалом була давня ворожнеча.
VI. ІНТИМНА ВЗАЄМОДІЯ
Ніч із 13 на 14 листопада 1918 року.
Три кімнати.
******
ВОЛОДЯ
Київ, маєток Чикаленка.
Мансарда.
У вікні темрява, тільки ліхтар хитається від вітру. Володя підіймається дерев'яними сходами, звично.
Усе як завжди: плед, книги, фрукти на таці, жінка біля ліжка. Чикаленкова Оля. Харлампійович вже не може регулярно.
Володя кладе руки їй на зап’ястки, хитає головою.
— Сьогодні — ні.
Чому? Оля не знає.
Він стає біля вікна, дивиться на темне місто. Дим охоплює кімнату. Цієї ночі він повинен народити текст, який змінить історію.