ПІДРУЧНИК З УКР. ЛІТ. 10 КЛАС: В. Винниченко був з селянської родини і назавжди проніс в собі ненависть до буржуазії.
I. АГОНІЯ
15 листопада 1918 р.
Київ, Резиденція Гетьмана.
Вікно.
Розмиті плями світла. За склом дим, постріли, рев мотора.
На столі чорнильниця, телеграми, розірвані накази. Револьвер.
Скоропадський у кріслі.
На підлозі газета. На першій шпальті —
“Вбивство студентів на Хрещатику. Вісім загиблих. Дванадцять поранених. Проти злуки з Росією”
— Гренер виїхав в Спа, — шепоче ад’ютант.
— Німці ще є. Але без командування.
— Болбочан перейшов на бік Республіки. Зрадив.
Гетьман мовчить.
Бере аркуш. Розгортає.
Читає.
******
УНІВЕРСАЛ СИМОНА ПЕТЛЮРИ
15 листопада року 1918.
По наказу Директорії Української Республіки, я, яко верховний главнокомандуючий, закликаю всіх українських солдат і козаків боротися за державну самостійність України, проти зрадника, царського наймита, генерала Скоропадського, самочинно присвоївшого собі права гетьмана України.
Скоропадський оголошений поза законом за злочинства проти самостійности Української Республіки.
Гетьманські розпорядження скасовуються; військові частини гетьмана, аби усунути кровопролиття і розрухів, повинні перейти до військ Республіки, вслід за тими, які вже перейшли.
Війська Республіки мають на меті дощенту знищити лад, заведений гетьманським урядом.
Головний отаман С. Петлюра.
******
Тиша.
Скоропадський закриває очі.
“Гетьман поза законом”… — шепоче.
Чутно гуркіт. Місто стогне.
Скрегоче зубами
Вбиті студенти.
Юні хлопці.
Він наказав їх розстріляти.
Гетьман повільно підводиться й розриває аркуш надвоє.
Але і це не найстрашніше. Білі офіцери зрадили. Як тільки він підписав союз з Росією, вони заявили: “Никакой Украины не существует и не было никогда”.
“Винниченко був правий”. — Павло дивився в стіну. Згадав його пропозицію стати президентом. Втратити монархію, але зберегти владу. Єдиний, хто пропонував реальний вихід. Та зарвз це вже не мало значення.
> СКОРОПАДСЬКИЙ П. Спогади:
Последний день моего правления — 9 ноября 1918. Дальше я уже не имел полной власти.
15 ноября я осознал, что даже такой, как Винниченко, оказался прав в вопросе офицерского слова россиян.
> ПРИМІТКА. Гетьман лукавив. Від 9 до 15 листопада ще можна було змінити. Все. Проявити гнучкість.
> КОНОВАЛЕЦЬ Є., листи: Якби тоді Гетьман не підписав злуку з Росією, ніщо б не змусило мене виступити проти нього.
II. ЗАЛІЗНИЧНИКИ
15.11.1918 р.
Поїзд Київ — Біла Церква
Двомісне купе.
Володя їде з Євгеном. Командиром січових стрільців.
1. ВОЛОДЯ
Стіл. Дві мутні склянки в підстаканниках.
Чай із лимоном. Шоколадні цукерки. Євген звідкись їх приніс. Каже, дуже смачні. Він, мабуть, солодке полюбляє.
На них обох форма залізничників. Кітелі. Кашкети. Видали ще на зборах.
Графіт з малиновим кантом.
Володя роздивився себе в люстро. На Євгені сидить краще. А проте ще краще сиділо б на тому, до кого вони їдуть. На тій балерині всяка форма лягає, як під нього кроєна.
Двері зачинені. Їх двоє. Без чужих очей.
Не виходять навіть у туалет. Курять у вікно.
Світло гойдається. За вікном темрява і розмазані вогники станцій.
Тиша густа, як дим.
Володя споглядає на Євгена краєм ока.
Темно-русявий. Вуса. Волосся чітко вкладене, проділ воском. Військова виправка.
Постава. Галичанин. Відчувається.
Володя його майже не знає.
Бачив кілька разів. Розмовляв без поспіху двічі.
Чужий. По мові. Релігійний. З греко-католиків. Мракобіс.
Молодший на одинадцять років.
Проте не це головне.
Він ветеран. Біжав із полону через пів імперії. Пробирався з Царіцина на Волзі в Київ. Все, щоб дорватися.
А Володя не воював.
На війні бував, для статей.
“Та кому ти брешеш, Генію?” Знову цей зневажливий голос в голові.
Так, Володю, ти їздив до НЬОГО. Навіть одяг теплий йому возив. Зізнайся. А він тебе не помітив.
Зброї ти ніколи не мав. Ніякої.
А оцей завжди готовий.
Вбити.
Мабуть, уві сні теж.
Треба, то знищить. Будь-кого.
Спокійно.
Якщо Симон скаже.
У таких все просто: наказ — дія — тиша.
Без теорій. Без сумнівів.
Його привіз до Києва Міхновський.
І відразу віддав Симону. Під крило. Подаруночок. З Галичини.
Львів — болюче місце. Після 1905 р.
Євген.
Відколи два тижні тому Володя викреслив Симона зі штабу повстання, цей почав косо дивитися.
Як на непотріб.
Добре, що сотник цей ні чорта не знає.
2. ЄВГЕН
Євген відчуває.