— Та я вже, — відповідає. — На вулиці. Під зорями.
Євген ковтає.
Знову мозок пече отрута.
Завтра.
Петлюри може не бути.
Симон випростується, заплющує очі.
Ніби знає майбутнє.
Євген гасить свічку.
Сидить у темряві, слухає його дихання.
Заснути з Симоном у одній кімнаті важче, ніж йти завтра в бій.
II. КРОВ/БИТВА
Мотовилівка
70 км до Києва
22 км до Фастова
18.11.1918 р.
Вечір
СТРІЛЯЙ
Симон виходить із будівлі станції.
Стукіт по блясі. З неба огидна каша.
Він під дахом.
Йому сухо.
Нікого поруч.
Ліхтар трохи рипить від вітру.
Долоня перебинтована. В ній аркуш. Вже читаний.
Думка сідає важким каменем:
“Федь… Як…
Я ж тебе сьогодні бачив живого.”
Короткий видих.
Він стискає зуби, щоки напружуються.
Вранці.
“Отамане, ми вас підтримаємо. Встоїмо”,
Федь. Його сміх у казармі.
Рухи сьогодні вдосвіта — живі, різкі.
Тепер — звіт.
Теодор Черник. Загинув героєм.
Господи.
Перечитує, наче вперше.
******
ПОЯСНИ
Зал. ст. Мотовилівка. 18 падолиста 1918 року.
— О 7:00 противник [*гетьманські сердюки, російські офіцери, частини 3-го Київського кінного полку] відкрив кулеметний та гарматний вогонь по позиціях С. Стрільців.
— Стрільці перейшли у контратаку.
Фланг сотника Федя Черника, протримався 40 хвилин під щільним вогнем.
— Теодор Черник убитий у бою.
Останній наказ через хорунжого:
“Не відходити. Тримати до останнього.”
— Втрати стрільців:
22 вбитих, понад 60 поранених.
— Втрати противника — значні, переважно розстріляні з поїзда (до кількох сотень, включно з кіннотою).
Противник відступив.
Війська гетьмана розбіглися. Білі офіцери не вступили в бій.
— Станцію та залізничну лінію утримано.
— Настрій особового складу стійкий.
Просять дозволу рухатися на Київ.
Підпис:
Є Коновалець,
сотник.
******
ПЕРЕМОГА
Тримає листа обома руками.
Раз. Два.
Згортає.
Цигарка. Дим.
Затікає під ноги.
Блищать мокрі рейки.
Думка різка, як хлист:
Боже.
22 мої.
Хлопці.
Стрільці.
Але ж хіба тільки це.
Сердюки ж теж мої діти.
Я їх створив.
Гетьману віддав… рік тому.
І я їх поклав.
Всіх.
Триста? Шістсот?
Він заплющує очі. Згадав ту сердюцьку чорну парадну форму в своїй шафі.
Не розпач. Ні.
Гірка, тваринна лють.
На себе, на всіх, хто довів.
“Павло… Гетьман…
Ми ж разом душили червоних.
Разом створювали армію.
Я подав руку.
Ми ж стояли поруч.
А далі. Все зійшло на пси.
Портфель вирвали.
З уряду турнули.
Армію розпустили.
І ось де ми тепер.”
Сніг б’є по шинелі.
“Перемога? Сьогодні. Але далі що?
Червоні лізуть.
Німці їдуть геть.
У Києві десять тисяч офіцерні.
І я з тисячею виснажених хлопців…
Він вдихає.
Глибоко.
Повільно.
В темряву, сам до себе:
“Федю…
Я тебе не загублю.
Не дам стерти.”
Гасовий ліхтар здригається, блискає.
Жовте коло на бруківці рухається.
Симон кладе папір у кишеню.
Підтягує шинель. Розтирає недопалок чоботом.
І залишається стояти ще хвилину.
Сам.
Під жовтим світлом.
У промерзлому повітрі.
Десь вдалині гупнула артилерія.
> МОНОГРАФІЯ.
Чернику було 24 роки.
Разом з Петром Франком заснував “Пласт”.
Студент юр. ф-ту Львів. у-ту.
Хорунжий Легіону УСС.
Срібна медаль Авс.-Уг. “За хоробрість”.
Один з організаторів стрілецького куреня в Києві в 1917 р. Автор фрази “Шлях на Львів лежить через Київ”, приписану Є. Коновальцю.
Похований на Аскольдовій могилі 19.01.1919. в присутності С. Петлюри і Уряду.
Його смерть запустила процедуру Соборності. Подвиг сколихнув Галичину (лист. 1918) і викликав зближення двох урядів.
Ю. Клен написав поему “Попіл імперії” про подвиг Ф. Ч. на Арсеналі.
> ПРИМІТКА.
Могила знищена. Коли совіти взяли Київ, цвинтар на Аскольдовій могилі зрівняли з землею (бо зачищав Арсенал від червоних).
Пр. В. Ющенко доклався до вшанування пам'яті про Мотовилівку і її героїв. 2008 р. на станції Борова встановлено монумент і його іменем названо вулицю.
В Києві досі немає вулиці Ф. Черника.
ЕПІЛОГ. ОЧИЩЕННЯ
Ніч 17/18.11.1918 р.
Біла Церква
Казарми Січових Стрільців
Кімната В. Винниченка
СИМОН: ВСТАВАЙ
Відчиняю двері. Ключ є, Євген видав.
Стою на вході.
Провертаю замок позаду себе. Навпомацки.
Жовтий промінь ліхтаря по діагоналі пронизує кімнату.
Вікно високе, вузьке, від самої стелі і до ліжка. Підвіконня рівнем трохи вище за подушку. Ліжко прямо вздовж, під вікном.
Я бачу двох хлопців, що палять під ліхтарем, кроків з десять від вікна. Жодних фіранок.